Франческа. Володарка офіцерського жетона - Дорж Бату

— Г’юстон, Сі-Ті, прийняв! Апогей 146,45 похибка 3, курс 112, кут 70,63. Джен, метео у вас є?

— Джорджіо, запитайте Воллопс.

— ОК. Воллопс, Сі-Ті, контроль прийняли, Джорджіо, Франческа. Що у вас там із метео?

— Сі-Ті, Воллопс, привіт! Метео західний 8 м/с, висота 10 кілометрів 14 м/с, 20–17 м/с, в межах допустимого, видимість 20 кілометрів, температура біля поверхні +23, тиск 759, грозовий фронт сім кілометрів на північний захід на курсі 270.

— Воллопс, Сі-Ті. Ідеальні умови! Щось іще нас турбує? Воллопс?

— Рибальський човен у зоні. Вирішуємо проблему, чекаємо сигналу. Як прийняли, Сі-Ті?

— Шанси на відкладення?

— Зараз його заберемо. Поки що вкладаємось у вікно.

— ОК, Воллопс, переводимо статус із жовтого в зелений, коридор ваш!

— Сі-Ті, Воллопс! Прийняли, дякую! Можна відлік.

— До старту п’ятнадцять хвилин, ми на контролі! Хай щастить, дітки!

Так буденно відбувалася процедура передачі контролю над стартом у наш сектор. День перед тим ми з Франческою проводили семінар для студентів університетів та коледжів, які беруть участь у програмі RockSat-X.

Цього разу студенти запускають 44-футову суборбітальну ракету Terrier Malemut, на борту якої — вісім експериментальних модулів, розроблених у восьми Університетах та коледжах США.

Кожен із нас має свою частку роботи: студенти протягом року з допомогою своїх молодших колег зі шкіл розробляли та будували експериментальні й дослідницькі модулі, наші спеціалісти-геліофізики спільно з колективом космопорту Wallops Flight Facility готували ракету до старту й закладали всі модулі в капсулу, а наш підрозділ MCC і, зокрема, ми з Франческою розповідали студентам про розрахунок траєкторії, залежність висоти апогею від маси payload (корисного навантаження) і нахилу рейок.

RockSat-X — це третій і останній ступінь космічної програми для дітей від НАСА та Colorado Space Grant Consortium. Спершу йде початкова програма запусків RockOn, у якій беруть участь школярі. Потім іде складніша програма — місія RockSat-C, там уже старші діти[93]. І нарешті третя, найскладніша й заключна програма для студентів коледжів та Університетів — RockSat-X. Суборбітальна ракета Malemut із покращеним бустером Terrier літає в середньому на двадцять миль вище за ракету Terrier Orion — ту, що літає в місіях RockOn і RockSat-C. І це правильно, бо маленьким — маленькі ракети, великим — великі.

У місії RockSat-X завдання складніші, ніж у попередніх місій.

Наприклад, студенти кількох коледжів із Колорадо ставлять амбітний експеримент із зондом, який створює навколо себе електростатичне поле для зміни траєкторій космічного сміття і подальшого захоплення невеличких алюмінієвих частинок.

Студенти Університету Пуерто-Ріко досліджують мікрометеорити в метеорному сліді на висотах від 49 до 68 миль (80—110 км). Вони шукають у тих мікрометеоритах органічні молекули — можливі рештки позаземних нуклеїнових кислот. Для забору проб мікрометеоритів та органічних молекул використовуються аерогелі.

А університет Virginia Tech розробляє й підтримує платформу ThinSat — її студенти збираються використовувати як дослідний майданчик для своїх молодших колег. У нинішньому запуску на цій платформі полетять модулі, зібрані учнями середніх класів. Ці модулі досліджують інтенсивність УФ-випромінювання на великих висотах і нові засоби захисту від нього.

— Воллопс, Сі-Ті, статус зелений, хвилина до старту. Бачимо вас добре!

— Хвилина, відлік пішов.

5… 4… 3… 2… ignition!.. 1 … liftoff!

15 секунд… відокремлення бустера Terrier…

27 секунда… починає працювати Malemut…

…На 476-й секунді відбувається відстріл капсули з науковим обладнанням…

Рівно через 16 хвилин після старту, сягнувши апогею приблизно в 146 кілометрів, експериментальний блок приводнився на парашуті приблизно за 100 кілометрів від східного узбережжя Вірджинії. Спеціальний корабель НАСА доставить капсулу на берег уже сьогодні ввечері, і завтра студенти зможуть почати роботу з отриманими даними.

— Сі-Ті, Воллопс! У нас тут давні знайомі!

— Привіт, Джорджіо, привіт, Франческо!

— Лейла! Соло… тьху! Ти сьогодні знову на розрахунках?! Ти тут яким чином?! RockSat-X тільки для студентів!

— Які в тебе кучері! Де твій хіджаб?!

— Та в рюкзаку, Франческо. Довга історія. Джорджіо, я виграла грант на навчання! Приїхала сюди з Virginia Tech!

— Круто-круто!

— Джорджіо, ти вже не розмовляєш зі мною, як із дитиною!

— Бо ти виросла, соло… Юна леді. Тобі ж уже шістнадцять! Молодець! Ви всі молодці! Гарна робота.

Цього року Лейла стала студенткою CREC Aerospase & Engineering Academy, що недалеко від нас, у Віндзорі. Будь-яка мрія потребує зусиль, наполегливості й терпіння. І що раніше почнеш, то раніше досягнеш. Часу мало. Цок-цок. Зворотний відлік перед стартом пішов.

* * *

Другий лист Джой.

Привіт, мої котики, Джорджіо і Франческа, уі-уііііііі!

Ми продовжуємо наш серіал «Пригоди-довбанутої-маленької-Джой-у-якої-геть-нема-розуму-якщо-вона-погодилася-працювати-на-цьому-всраному-острові».

У нас все ОК! Ні, текіла, сука, не подешевшала. І їдло теж. Це перманентний pizdiets (O боже, як мені подобається це слово!), з яким я мушу навчитись якось жити.

З роботою трохи прояснюється. Колін, наш маліпусічка занудний, виніс на хер мозок службі координації, і вони хутенько склали нам графік, отож із нашими обов’язками потроху розвиднюється. Річ у тім, що командний центр у цьому регіоні справді потрібний, але скоординувати роботу трохи не встигли. Тому вийшло як в анекдоті про двох ковбоїв: «Ну добре, Джонні, телицю ми зняли, а що з нею робити далі?!» LOL

До речі, про телиць. Біля Коліна тут одразу ціла череда зібралася. Капець, це якесь нашестя! Одна йому каву приносить, друга сорочку поправляє, третя дихає, як поранений бізон! Пробувала хамити. Ніби діє. А ще вони трясуть своїми торбаними цицьками! ТАК, СТОП! Я не писатиму далі, бо монітор шкода. Розіб’ю його на хер, та й годі. Аха-ха-ха-ха-ха-ха-ха!!

До речі, якщо цей засранець із сімома однаковими штаньми вам пожалівся, що я просадила в барі всю зарплатню, то нехай умиється! Це моя зарплатня, шо хочу, те й роблю. Ну пропила. Не стрималася. Мені було сумно! І взагалі, ніхто не постраждав! А якщо він скиглить, що він мене годує, то нехай не годує! Подумаєш, який добродійник знайшовся! Ні, я йому дякую, звісно.

Боже, як тут усе складно… У вас було більш-менш зрозуміло, хто, що й навіщо, а у нас тут чортихеразна-що. Маю надію, це не надовго, бо Колін тутешнім кишки на ніс намотає,