Щиголь - Донна Тартт

частина, що найбільше мене турбувала) були також інші незрозумілі й плутані ночі, коли ми з ним хапали один одного, напіводягнені, у тьмяному світлі, яке сочилося з ванної, і все без окулярів здавалося мені розпливчастим і нестійким; руки ковзали по тілу брутально й швидко, на підлозі пінилося розлите пиво — дивно й не страшно, коли воно справді відбувалося, цілком варте того судомного дихання, яке проймало мене, коли мої очі закочувалися вгору і я забував про все; та коли наступного ранку ми прокидалися, лежачи на животах на різних краях ліжка й тихо стогнучи, усе перетворювалося на суміш якихось затемнених кадрів, мінливих і слабко освітлених, наче в якомусь експериментальному фільмі, спотворене обличчя Бориса на той час уже вивітрювалося з пам’яті, й усе з того, що було, впливало на наші реальні життя не більше, ніж сон. Ми ніколи про це не говорили; воно не було цілком реальним; збираючись до школи, ми кидалися черевиками, обливали один одного водою, ковтали аспірин, лікуючи наше похмілля, сміялися й жартували, поки йшли до зупинки нашого автобуса. Я знав, люди подумали б не те, якби знали, що з нами іноді відбувається, і я не хотів, аби хтось про це довідався, і я знав, що й Борис цього не хоче, а проте його це так мало хвилювало, що я був переконаний: то просто жарт, якого не слід ані брати до уваги, ані думати про нього. А проте мені не раз спадало на думку, може, мені все-таки слід набратися духу і щось сказати: провести якусь лінію, зробити речі очевидними, щоб абсолютно переконатись у тому, що він усе розуміє правильно. Але нагода поговорити з ним на цю тему ніколи не настала. А тепер уже не було сенсу ані про щось говорити, ані чогось соромитися, хоч цей факт мало мене втішав.

Я був невдоволений собою, що мені так його бракує. У мене вдома тепер усі пили не просихаючи, а надто Ксандра, внизу двері безперервно гримали («Якщо це була не я, тоді точно ти!» — кричала вона); а що Бориса тепер тут не було (при ньому вони бодай трохи стримувалися), то атмосфера стала значно брутальнішою. Частина проблеми полягала в тому, що в Ксандри змінилися години, коли вона мусила працювати в барі, розпорядок її робочого дня пересунувся; вона постійно перебувала в нервовій напрузі, бо люди, з якими вона працювала, або позвільнялися, або перейшли на інші зміни; у понеділок і в середу, коли я прокидався, щоб іти до школи, я часто натрапляв на неї, бо вона щойно прийшла зі служби й сиділа перед телевізором, дивлячись свою улюблену вранішню передачу, надто знервована, щоб лягти спати, і цмулячи пепто-бісмол[94] просто з пляшки.

— Це лиш я, стара й виснажена, — сказала вона, намагаючись усміхнутися, коли побачила мене на сходах.

— Поплавай у басейні. Тебе відразу потягне в сон.

— Ні, дякую. Я ліпше посиджу тут зі своїм пепто. Який чудовий продукт! Він має смак жуйки, але набагато смачніший.

Щодо мого тата, то тепер він перебував удома набагато довше — тусуючись зі мною, що подобалося мені, хоч різкі зміни його настрою виснажували. Це був футбольний сезон; він ходив підстрибуючи. Перевіривши інформацію у «блекбері», батько ляскав своєю долонею по моїй і йшов у танець по вітальні.

— То що я, хіба не геній?

Він вивчав турнірні таблиці, читав звіти про матчі, а іноді консультувався з книжкою в м’якій обкладинці, що називалася «Скорпіон: твій спортивний рік у прогнозах».

— Я завжди шукаю, де мені може пощастити, — казав він, коли я бачив, як він ковзає пальцем по таблицях і вистукує цифри на калькуляторі, ніби намагається вирахувати податок на доходи. — Ти повинен угадати лише 53–54 відсотки результатів, щоб забезпечити собі непоганий прибуток у цій діяльності, — що ж до бакара, то вона лише для розваги, вона не вимагає майстерності, я поставив собі межі й ніколи їх не переступаю, але справді зробити великі гроші можна лише в спорті, якщо ти дотримуватимешся суворої дисципліни. Ти повинен підходити до цієї справи як інвестор. Не як уболівальник, навіть не як гравець, бо таємниця полягає в тому, що виграє краща команда, а лайнмейкер підтверджує рахунок. Але лайнмейкер має свої обмеження, бо він залежить від громадської думки. Він передбачає не те, хто виграє, а те, хто має виграти на думку публіки. От і різниця між теоретичним фаворитом і реальним фактом — прокляття, поглянь на того, хто приймає в кінцевій зоні, знову пощастило «Піттсбургу», а нам так треба, щоб вони забили, як отримати кулю в лоба, — одне слово, як я тобі вже сказав, я маю сісти й виконати свою домашню роботу, на відміну від Джо Біфбурґера, який обирає свою команду, лише протягом п’ятьох хвилин почитавши спортивну сторінку в газеті. То хто з нас матиме перевагу? Зрозумій, я не один із тих бевзів, чий погляд загоряється залежно від того, чи «Giants» на коні, чи під конем — це навіть твоя мати могла б сказати. Скорпіони все контролюють — це про мене. Я змагальник. Хочу виграти за будь-яку ціну. Ось звідки я запозичив свою акторську майстерність, коли ще був актором. Сонце в Скорпіоні, сузір’я Лева також має велике значення. Усе це є в моїй карті. А ти Рак, рак-самітник, ти ховаєшся у своєму панцирі і дієш зовсім по-іншому. Це не погано й не добре, це так, як воно є. Одне слово, я завжди від оборони переходжу в наступ, але ніколи не завадить уважно стежити за небесними переміщеннями світил у день гри.

— Це Ксандра пробудила твій інтерес до всього цього?

— Ксандра? Та половина букмекерів у Лас-Веґасі має свого астролога, і його номер завжди активний у їхніх мобілках. Одне слово, як я вже сказав, коли все решта однакове, то різне розташування планет робить ситуацію різною. Я в цьому не сумніваюся. Адже гравець може мати вдалий день, а може невдалий або й зовсім катастрофічний. Чесно кажучи, мати таку інформацію дуже вигідно, коли ти не знаєш, за що тобі, ха-ха, вхопитися, хоча… — і він показав мені товсту, перехоплену гумкою пачку банкнот, що здавалися сотенними, — цей рік був фантастично вдалим для мене. П’ятдесят три відсотки, тисяча ігор за рік. Диво та й годі.

Неділі були тими днями, які обіцяли йому великі прибутки. Уставши вранці з ліжка, я знаходив його внизу посеред шарудіння розгорнених газет, він метався всюди, веселий і неспокійний, ніби це