(не) Ідеальний бос - Аксінія Найт

* * * Від імені Ділана * * *

Ділан Хейз тримав у руках папку і вкотре перегортав документи всередині, вчитуючись у текст. Абсолютно жодних помилок, жодної незаконної діяльності. Все за документами було чисте і не викликало жодних зайвих питань. Це просто до безумства дратувало чоловіка. Кілька років роботи пройшли даремно. Не було жодної зачіпки, щоби законно знищити конкурента. Ділан зробив ковток віскі і з силою поставив склянку на стіл, що дивом не розбився.

– Чорт би тебе забрав, Алексе Коулман! В кого ти такий ідеальний? – і чоловік подумки повернувся до їхнього спільного минулого.

Коли вони були ще студентами, Алекс та Ділан дуже добре потоваришували. Вони спілкувалися в одній компанії, робили спільні проекти із завдань кураторів. У них за весь час навчання, навіть незважаючи на різні погляди на деякі питання, склалася міцна чоловіча дружба, яку кожен із них намагався зберегти і після випуску. Чоловік пам'ятав, як усе в їхньому житті впало в одну мить, не чекаючи, що друг зможе так вчинити.

Вони з Алексом того дня сиділи і працювали над першим реальним та серйозним спільним проектом. Їх обом хотілося відкрити спільний ресторан із затишною атмосферою та домашньою обстановкою.

– Я думаю, що для початку це має бути не дуже велике приміщення. Щоб люди могли по-справжньому відчути комфорт, познайомитися з кухнею, – запропонував тоді Алексіс, спалахнувши цією ідеєю. Його нічого не цікавило, окрім їхнього проекту. Ділан ставився до цього зовсім по-іншому. Йому хотілося отримати максимальну вигоду набагато швидше та менш затратно.

– Ми дуже багато втратимо у такому разі. Що ми робитимемо потім, коли доведеться розширюватися? Алексе, ти розумієш, які тоді на нас чекають витрати? Є ризик взагалі піти у мінус.

– Діл, нам треба робити все поступово. Яка нормальна людина захоче вкладатись у невідоме підприємство? Та й якщо людям не сподобається щось, як тоді викручуватимемося?

– Я з тобою не згоден. Ми маємо ризикнути та розписати бізнес-план на більший формат закладу. Інакше я не бачу сенсу взагалі вкладатись.

– Ти не розумієш… А що, якщо наша ідея прогорить? Як ти тоді повертатимеш кошти? Чи маєш у запасі зайві кілька сотень тисяч доларів?

Ділан роздратовано зітхнув. З одного боку, він розумів, що в чомусь друг був правий, але з іншого, його власне бажання і прагнення стрибнути вище за свою голову роздирало зсередини, не даючи можливості відмовитися від своєї авантюри.

– А якщо не прогорить, Алексе? Якщо навпаки, все вийде, тоді що? Ти готовий пожертвувати своїм часом потім на пошук нового приміщення, організації відповідного ремонту?

– Так, готовий. Діл, я впевнений, що ми не повинні поспішати, тоді можемо отримати набагато більше, ніж ризикуємо втратити, – наполягав на своєму Алекс, не збираючись явно відступати від своєї ідеї.

– Я вважаю, що ми насправді зараз займаємося хернею, -+ вже не витримав і психанув Ділан.

– Якщо ти так вважаєш, то займайся сам своєю ідеєю. Я не збираюся ризикувати і потім все життя працювати на виплату боргів у разі провалу.

–я Значить, ось як ти тепер заговорив, так? Тоді йди до чортової матері! Якось уже сам розберуся без твоїх порад.

І після того розмови Алексіс пішов, голосно грюкнувши дверима. Ділан тоді смачно вилаявся і майже весь тиждень просидів за підготовкою нового комплекту документів. Друг жодного разу не намагався з ним більше зв'язатися, та й сам він не поспішав дзвонити. Хлопцю тоді хотілося довести всіма силами, що він мав рацію. І в нього майже вийшло... Майже...

Через рік наполегливої ​​праці Ділану таки вдалося створити ідеальний ресторан, яким він був у його виставі, і навіть без проблем вдалося знайти спонсорів, щоб забезпечити собі можливість роботи. Здавалося, все вийшло так, як йому хотілося. Він відчував себе господарем життя і тішився, що зміг втерти носа своєму колишньому другу.

Ресторан пропрацював трохи більше року, доки господарю не довелося шукати нового адміністратора. Через місяць після звільнення попереднього в процесі роботи виявилася велика недостача, через яку почала дуже сильно страждати кухня, а відповідно всі страви стали в рази гіршими. Постійні відвідувачі почали відсіюватися, а нові більше не заходили. І за кілька місяців виручка ресторану пішла у величезний мінус, а подекуди навіть почали виникати борги. Ділан дізнався про це суто випадково. Коли один із інвесторів прийшов до нього зі скаргою на відсутність щомісячної виплати. Після проведення тотальної перевірки весь обман і розкрився. Але, на жаль, вже не було можливості все виправити. План повністю провалився через ненаситність колишнього адміністратора. І господар ресторану не мав іншого виходу, як продати приміщення за копійки і починати все з нуля.

Тоді він виразно згадав те, про що попереджав його Алекс, вважаючи його винним у своєму провалі. Чоловіка до безумства стало дратувати, що колишній друг мав рацію у всьому. Декілька тижнів Діл дозволяв собі повністю розслабитися і не думати про наслідки. Він зависав у клубах виключно у вихідні. А в інші дні Ділан сидів над новим проектом. Містерові Хейзу пощастило, що інвестори надали йому ще один шанс. Декілька років Ділан дуже ретельно контролював будь-які процеси в ресторані. І лише через рік йому нарешті вдалося піднятися на щабель вище, виплативши всі борги.

До того моменту, коли ресторан Ділана тільки набирав популярності, то ресторан його друга Алекса вже мав величезний попит. Не було жодного дня, щоб він не стежив за всіма його злетами та падіннями. І щоразу його накривала шалена лють, що він тоді прогорів, що все пішло не так, як хотілося б, а в цей час Коулман за його спиною вже піднімався гору на пік популярності в ресторанному бізнесі.