Не кохай мене - Ольга Джокер

З грудей виривається зойк, тіло починає тремтіти. Пальці Ярослава стискають мої стегна так сильно, що навіть якщо захочеш, ні за що не вирвешся.

Він рухається розгонисто і часто, стикаючись з моїми стегнами і пропалюючи поглядом. Достатньо пари рухів, дотиків та поцілунків, щоб вибухнути від задоволення. Оргазм збиває мене з ніг, знищує, руйнує. По скронях котяться краплі поту, дихання зривається. Я почуваюся на сьомому небі від щастя! Чи могла я мріяти про подібне у свої вісімнадцять? Найкращий друг старшого брата. Дорослий, недосяжний, холодний. Тепер він кінчає одночасно зі мною і притискається своїм чолом до мого, обхопивши долонею потилицю і закопавшись пальцями в моє розпущене волосся.

- Ярік...

Я хочу сказати йому, що я кохаю. Дуже сильно хочу, щоб він знав, навіть якщо весь цей час давно здогадувався. Але потім прикусую язик, бо десь у глибині душі, як і раніше, боюся відмови.

- Мені добре з тобою, Сонька, - вимовляє Жаров на одному видиху. - Просто офігенно добре.

Через десять хвилин ми лежимо на його ліжку вже одягнені після душу. Дуріємо, дражнимося, провокуємо один одного. Чудово знаємо, що на одному разі ніхто з нас не зупиниться. І це шалено заводить.

Яр садить мене на свої стегна, гладить живіт, залізши під футболку. Погляд похітливий і абсолютно скажений. Він несподівано прибирає мій хрестик за спину.

- Треба не забути відвідати ювелірний.

- Мені і з хрестиком непогано, - вимовляю, облизуючи губи.

- Пообіцяв і не купив - жлобством пахне. Тобі не здається?

Я сміюся, закинувши голову до стелі, але потім різко замовкаю, щойно мені приходить одна раптова думка.

- Ти їдеш до столиці? – питаю Жарова.

- Так, післязавтра.

- М-м. Надовго?

- Точно не впевнений, але не більше тижня.

Не знаю чому, але я страшенно хвилююся після його слів, навіть нутрощі стискаються.

Яр їде до столиці, і ми вперше розлучимося на цілий тиждень. Мені буде дуже незвично і самотньо без нього. Ми б могли... Разом, мабуть.

Цікаво, можливість взяти мене з собою виключена категорично чи Ярослав просто цього не хоче? У столиці я була декілька разів набігами, коли їздила на змагання. І ніколи не могла виділити час, щоб погуляти околицями.