(не) Ідеальний бос - Аксінія Найт

* * * Від імені Алексісу * * *

Алекс стрімко вискочив із будинку дівчини. У його голові зовсім не лягало все те, що він почув від неї. Чоловікові було складно повірити, що Шеріл виявилася здатною на обман і зраду. Він міг пробачити їй все, що завгодно, крім дій за його спиною. Якби вона тільки попросила допомоги, то чоловік без сумніву не відмовив би їй. Але дівчина вирішила діяти іншими методами, за що й отримала такий плачевний підсумок.

Алексіс сів у свою машину і з усієї сили вдарив по керму. Йому нестерпна була така правда. Швидко завівши двигун, він одразу виїхав у бік своєї улюбленої траси та розігнався на максимальній швидкості, намагаючись виплеснути весь негатив. Йому хотілося повністю вивітрити зі своєї голови всі спогади тих подій та слова Шеріл.

«Пробач мені, якщо зможеш…» – знову і знову він чув цю фразу у своїй голові, яка зовсім не хотіла забуватися. Трохи заспокоївшись, чоловік вирушив додому, сподіваючись, що Ніколь вже повернулася з роботи. Йому до шаленства хотілося напитися до нестями, але думка про кохану дівчину зупиняла його від цього кроку.

Обережно відчинивши двері своїм ключем, чоловік побачив, що на кухні горіло світло і чувся звук чайника, що закипав.

– Нікі... – покликав він, завмерши на порозі кухні і спостерігаючи за своєю дівчиною. Вона обернулася до нього і відразу підбігла, міцно обіймаючи чоловіка. Його руки зімкнулися на її талії, міцно притискаючи до себе. Алекс вдихнув аромат її волосся і відчув, що він по-справжньому вдома. Ніколь була для нього порятунком у його власному божевільному світі.

– Все добре? – тихо спитала дівчина. – Ти так різко пішов із ресторану.

– Я був у Шеріл, – зізнався чоловік. – Але краще б цього не робив…

– Чому? – Ніка взяла його за руку, і вони удвох сіли у вітальні. Алекс не випускав кохану зі своїх обіймів, лише поруч із нею заспокоюючись повноцінно.

– Бо краще не знати такої правди. Було б простіше, якби я й далі думав, що вона просто згадала про своє кохання до мене… – він провів руками по волоссю, намагаючись усвідомити все.

– Що вона тобі такого сказала, що ти так відреагував?

– У цій історії виявився замішаний мій колишній друг. Чортова доля знову стикає нас. Не знаю, чим я знову завадив йому, але тепер він вирішив діяти через Шеріл. Йому вдалося знайти на неї важіль тиску і дуже вміло цим скористатися.

– Вона злякалася, так? – співчутливо запитала Ніколь, так само обіймаючи чоловіка, поклавши голову йому на плече.

– Так. Але ж проблема навіть не в цьому. Її страх можна зрозуміти. Я чудово знаю, на що здатний Ділан і що він не зупиниться ні перед чим, намагаючись досягти своєї мети. Але тільки ось Шеріл замість того, щоб одразу розповісти мені всю правду, вирішила діяти самостійно. Уся ця вистава, розіграна тоді в ресторані, була спеціально для нього.

– Алексе… – обережно дівчина взяла пальчиками його за підборіддя і повернула до себе обличчям. – Постав себе на її місце. Спробуй хоча б на мить відключити свої особисті емоції і подивися на ситуацію її очима.

– Думаєш, я не намагався? – Алекс різко підвівся і заговорив на трохи підвищених тонах. – Я всю нашу з нею розмову намагався зрозуміти її, уявити, що вона тоді відчувала. Але Ніка... Вона в настільки лайнових ситуаціях приходила до мене, що навіть складно уявити когось іншого на її місці. А цього разу вона раптом стала такою самостійною.

– Знаєш, ситуації бувають різні. Думаєш, вона б не прийшла до тебе, якби була впевнена, що твоя допомога не зробить гірше?

– Я не знаю, – тяжко видихнув чоловік, намагаючись заспокоїтися. Для нього все стало набагато складніше, ніж раніше. Але йому треба було рухатися далі. Всі ці спогади минулого ніколи ні до чого доброго не вели.

– Алекс… – тихенько покликала його дівчина, помітивши, що він поринув у свої думки.

– Вибач, Нікі… Задумався… – він знову сів поруч із нею і доторкнувся до її губ, насолоджуючись кожною хвилиною поряд. – Може сходимо прогуляємось?.. А то нареченою ти моєю вже стала, а побачень у нас навіть і не було, – посміхнувся чоловік, намагаючись розрядити обстановку.

– Я тільки перевдягнуся і готова.

Буквально за десять хвилин дівчина спустилася до нього, і вони вдвох попрямували до міста. Їм так рідко вдавалося вибратися на прогулянки, а зараз нічне місто тішило своєю пусткою. Багато хто вже сидів по хатах і відпочивав перед новим робочим днем. Вони навіть не помітили, як дорога привела їх до клубу. Алекс, коли побачив вивіску через дорогу, завмер від подиву.

– Що трапилося? – запитала Ніка, побачивши його замішання.

– Не думав, що ми сюди дійдемо, – невпевненим голосом відповів Алексіс.

– А що тут? – дівчина простежила за його поглядом і вже з цікавістю розглядала непримітну вивіску клубу.

– Це місце, де такі як я задовольняють свої хтиві бажання та втілюють еротичні фантазії.

Ніколь здивовано повернулася до чоловіка, намагаючись переварити ту інформацію, яку він їй зараз повідомив.

– Такі, як ти?

– Так. Ті, хто любить контроль та підпорядкування. Ідемо краще додому, – Алекс взяв за руку дівчину, намагаючись піти звідси.