Твій на місяць - Анастасія Соловйова
— Згадай, що я говорила про хтивість. І взагалі, мені не подобається, як ти ставишся до дівчат. Напівгола і губаста — значить, точно сподобається і обов'язково дасть. Скромна та розумна — отже, нудна, прісна, ніяка. Сексист ти, однак.
— Я справедливо оцінюю людей. На жаль, мій життєвий досвід кричить про те, що губки качечкою в поєднанні з величезним бюстом, що просвічує, — це прямий натяк на глибокий мінет. А скромняшки тільки прикидаються безневинними овечками, насправді ж вони приходять на побачення з корисливою метою: або пожерти безкоштовно, або помститися колишньому, або підвищити свою самооцінку завдяки зустрічі з симпатичним чоловіком.
— Ти жахливий, — хитаю головою, хоча багато в чому погоджуюсь із Романом. Прямі люди мені подобаються більше, ніж високоморальні скромниці.
Зрештою ми зупиняємося на двох варіантах: Олена, симпатична брюнетка, яка працює адміністратором у ресторані та готова до серйозних стосунків, і Олександра, вогняно-руда студентка, що пропонує зустрічі без зобов'язань. Звичайно, я вибрала Олену, а на другій дівчині наполіг Роман.
Поки кандидатки відповідають на повідомлення, ми з Романом перебираємося на кухню і доїдаємо тости. Я навіть на годинник не дивлюся: час ніби завмирає у цій квартирі, навколишній світ зникає за цегляною стіною. Мені добре і спокійно, я майже не замислююся про можливі побачення Романа. Звичайно, одна частина мене хоче, щоб зустрічі пройшли невдало, а інша волає: дурепо, ти ж сама це запропонувала, бо віриш у необхідність такого романтичного струсу. Раптом якась дівчина сподобається Роману і він справді відчує трепет першої симпатії — це ж офігенне почуття, незабутнє та прекрасне. Ну і не страшно, якщо я залишуся за бортом — зате він стане трохи щасливішим.
— Готово! Олександра згодна на побачення сьогодні ввечері, — повідомляє Роман. — Олена зможе лише завтра.
— Ну і круто. Два побачення в один день — це було б занадто. Де відбудеться ваша зустріч?
— Я вибрав класичний варіант: вечеря у ресторані, вино, романтика. У кінотеатр лише підлітки ходять на перше побачення, щось оригінальне вигадувати мені ліньки.
— Нудно, — зітхаю я.
— Тобі не подобаються посиденьки у ресторані?
— Веселіше було б у пабі чи барі, але туди незнайому людину не поведеш, там надто галаслива розкута обстановка. О котрій у тебе побачення?
— О п'ятій і сьогодні, і завтра. У мене ще є кілька годин у запасі.
Роман дзвонить до ресторану, щоб забронювати столик.
— Два замовляй, бажано поруч один із одним, — кажу я.
Через хвилину Роман повертається до мене.
— І навіщо мені знадобилося два столики? — його голос вібрує від сміху, чі веселяться і горять.
— Я маю знати, чи виконуються умови суперечки. Раптом ти поводитимешся як повний придурок на цьому побаченні, залякаєш дівчину цинічними фразочками та уїдливим тоном, тоді ніякої симпатії не виникне. А ще ти можеш звести все до банального сексу, а це не за правилами.
— Раптом я так сильно запалаю почуттями, що не зможу втриматися від траху? — регоче Роман.
— Ти дорослий хлопчик, потерпиш, — хмурюся, на мить уявивши такий розвиток подій. Та я ж лікті згризу, якщо на моїх очах він покличе дівчину до себе додому. Все ж таки безглузда ідея з цими побаченнями, але повертати назад занадто пізно.
— Навіть не уявляю, що ще ти примусиш мене зробити за наступні три тижні.
— Правильно, бійся мене, — широко посміхаюсь і ляскаю Романа по плечу.
А далі ми п'ємо чай, сміємося, балакаємо про різні дрібниці. За годину до зустрічі Роман ховається у спальні та виходить звідти, переодягнений у сині джинси та чорну футболку.
— Ні, ні, ні! — миттєво заперечую я. — Одягни сорочку і штани, ти виглядаєш приголомшливо у класичному одязі. Відразу ж справиш враження на Олександру.
— Ти зараз свої бажання озвучуєш чи справді допомагаєш мені сподобатися невідомій дівчині? — хмикає Роман. Ось зараза, нічого від нього не приховаєш!
— Якого біса ти взагалі вибрав банальні джинси та футболку? — ігнорую його питання. — Ти ж завжди одягнений стильно, суворо, сексуально. І пальто, як у серіалі Шерлок, додає тобі сто балів до шарму. Чому сьогодні все не так?
— Я з самого початку вважаю твою ідею провальною і не збираюсь одягати костюм заради зустрічі з якоюсь Олександрою.
— Гаразд, і так зійде, — розчаровано бурмочу я.
До ресторану італійської кухні ми приїжджаємо завчасно. Молодий симпатичний офіціант розгублено поглядає на нас, не розуміючи, чому ми сідаємо за різні столики. Я дивом стримуюсь, щоб не засміятися на весь зал і замовляю собі келих червоного сухого вина. Мій столик знаходиться поряд з Романом, який сміється, розглядаючи меню, чим ще більше бентежить офіціанта.
І тут я бачу надзвичайно красиву дівчину: яскраво-руде пишне волосся падає на плечі, зелені очі сяють обіцянкою, пухкі губи розпливаються в самовпевненій посмішці. Олександра одягнена в смарагдову сукню, що вигідно підкреслює її пружні груди і спокусливі стегна. Я швидко хапаюся за щойно принесений келих з вином.
На фотках у тіндері дівчина виглядала простіше.
