Твій на місяць - Анастасія Соловйова
— Давно прокинулася? — безпристрасно запитує Роман.
— Близько години тому. Ти так солодко спав, що я не наважилася тебе розбудити. Натомість приготувала їжу, яку обожнюють інстаграм-блогери.
— Справді? — щиро дивується він. — Навіщо? Ми могли б щось замовити.
— У тебе холодильник ломиться від їжі, яка доставка?
— Я вчора поповнив запаси. Тобі пощастило — через два дні холодильник був би пустим.
— Досить балакати, ходімо снідати, — несподівано грубо відповідаю я.
Усе ж таки він сумнівається, не може відпустити себе і розслабитись, а це б'є найболючіше. Відсутність взаємності я б зрозуміла, але потурання власним страхам прийняти не можу — це боляче, прикро і неправильно. Так, оптимізм, а ну терміново повертайся до мене!
На кухні я розливаю ароматну каву і ставлю перед Романом тост зі слабосоленою фореллю: першим шаром йде м'який сир, потім дрібно посічений авокадо, далі — слайси риби, а на вершині гордо лежить пузате яйце.
— Гарно, — широко посміхається Роман. — Спасибі.
Я киваю, мовчки розрізаючи тост. Ура, усередині яйця рідкий жовток — він стікає вниз на скоринку хліба, а я в якійсь прострації спостерігаю за цим.
— Що ти думаєш, дивлячись на цей апетитний тост? Невже не голодна? — легенько штовхає мене в плече Роман.
І оптимізм вмить повертається до мене.
— Не можу повірити, що приготувала таку красу власноруч, — іронізую я.
— Так, це було дуже складно, розумію, — усміхається Роман, беручись за сніданок. Він швидко ріже тост ножем, захоплює вилкою величезний шматок і з насолодою їсть.
— Не кожен впорається з нарізкою авокадо та з діставанням риби з упаковки. А як важко мені було намазувати м'який сир на хліб — ох, про це навіть згадувати не хочу! — я накидаюся на тост і з подивом розумію, що він смачний. Виявляється, блогери не просто так рекомендують ці сніданки.
— Ти часто сидиш в інстаграмі? — Роман, узявши до рук чашку з кавою, з цікавістю поглядає на мене. — Я про сніданки блогерів вперше чую.
— Ну, не всіх блогерів, звісно. Але авокадо і яйця-пашот дуже популярні, — знизую плечима, але все ж таки розповідаю про свою роботу: про Алісію, обов'язки менеджера і лицемірство інстаграма: — У сторіс і постах всі блогери дружні та веселі, але за лаштунками розгоряються свої ігри престолів. Хтось краде чужі ідеї і видає їх за свої, хтось розпускають неприємні плітки, щоб очорнити конкурента, багато хто взагалі зображує успішний успіх тільки на камеру, а в житті валяється на дивані та нічого не робить, емоційно вигоряючи після двох-трьох знятих сторіс. Там така клоака, навіть згадувати не хочу. Брехня, маніпуляції, продаж повітря, тобто великих істин, які можна знайти за першим посиланням у гуглі. Дізнавшись про все це, я перестала сидіти в інстаграмі. Заходжу іноді друзів полайкати та красиві фотки Європи подивитися.
— А ти не думала чимось іншим зайнятися?
— Поки що ні. Але в майбутньому я б попрацювала SMM-фахівцем соціальних мереж у якійсь крутій компанії, — ця тема мені не подобається, і я замислююся про інше: — Слухай, а коли ти востаннє ходив на побачення?
Роман від подиву кашляє, поперхнувшись кавою.
— До чого це питання?
— Хочу, щоб ти покликав когось на побачення.
