Няня для тирана - Ая Кучер

Мене все ще трясе від того, що сталося. Сама зустріч з Кликом вибила з колії, а потім він ніби збожеволів, притискаючи до себе і цілуючи. Це не було схоже на поцілунки у клубі: пристрасні, приємні. Заставляючи плавитися в його руках. Цей поцілунок увігнав у мене паніку, повертаючи до тих подій, які я намагалася витіснити з пам’яті.

– Клик не завжди такий, - намагається втішити мене Віра. – Ні, він, звичайно, намагатиметься вивести тебе, але він не зробить нічого справді жахливого.

Я намагаюся переварити те, що відбувається. Стати частиною чиєїсь суперечки не нове, і не з такими справлялася. Але я не уявляю, як шпигувати за парочкою, перебуваючи в іншому місці.

Клик, звичайно, може щось розповісти, але наскільки цього буде достатньо? Можна відмовитись, а потім знову випадково зіткнутися. Чи спробувати поки що через чоловіка, а якщо не вийде – провернути другий варіант?

Архг, як це складно.

Ніколи ще так дивно не проходили справи.

– Я просто трохи в шоку від усього, - кажу зрештою, не розуміючи, яку лінію поведінки збудувати. – Я готувалася зовсім до іншого.

– О, я розумію. Вибач. Просто і так складно зараз знайти няню, всіх розхопили з початком навчання. А тут така ситуація ще специфічна.

Віра переконує мене зарплатою та умовами. Ну чому вони не могли посперечатися років п’ять тому, коли мені було років сімнадцять, наприклад? Тоді б я сама могла втекти з дому і впоратися з вагітністю, не влазячи в махінації Ігоря.

– Я згодна, - видавлюю, вдаючи, що мені потрібна ця робота. Потрібна, але не нянею!

– Є прохання, про яке Клик знати не повинен, - та що завгодно, лише б йому насолити! – Якщо він кудись поїде або хтось буде в гостях, ти маєш нам повідомити. Добре?

Сука, тепер усі в мені шпигуна бачать?

– Я можу. Але як він поїде, коли мене тут не буде?

– Ой. А я не сказала? Нам потрібно, щоб ти була тут із ним цілодобово. А ось твоя зарплата, якщо погодишся.

Від цифри, яку мені обіцяють як винагороду,  очі лізуть на лоб. Це величезні гроші, навіть з усіма особливостями та обов’язками. Очевидно, не просто так я їм тут потрібна. Раз просять шпигувати. Ніхто для суперечки такі гроші не витрачатиме.

На що я вляпалася?

– Я не знаю, Вір.

Цілодобово. Це на багато днів, без сина та друзів. Просто замкнути себе тут і сподіватися, що проблеми не їбануть з усієї сили. У разі провалу я просто так не зможу втекти.

– Ти ж сама казала, що тобі потрібна робота. І із житлом проблеми. А це гарний варіант.

Так,  я багато чого говорила, бажаючи отримати роботу нянею. Але тоді я не знала, що все так повернеться.

– У мене син є, - випалюю, розуміючи, що ще одна брехня тільки посилить усе.

Віра дивиться на мене. По обличчю видно, як прикидає мій вік та вік сина, намагається зіставити. Так, малолітка, що залетіла, нема на що дивитися.

– Ти не казала. У такому разі можеш із ним переїхати. Йому теж треба десь жити.

Втягнути сина в це? Жахлива ідея. А що мені лишається? Залишити його жити у подруги, чи змусити Ігоря оплачувати цілодобову няню? Ми не розлучалися так надовго ніколи,  і я не знаю, як вчинити.

Але якщо я провалюся, то Ігор буде дуже незадоволений.

– Я згодна.