Твій на місяць - Анастасія Соловйова
— Так, — через силу вимовляє Роман.
Двома ковтками він допиває пиво і знаком кличе до нас офіціантку, щоб попросити рахунок. Я відчуваю гіркоту на кінчику язика — мабуть, третій келих був зайвим. Руда дівчина приносить нам книгу, всередині якої лежить чек на пристойну суму.
Тільки я намагаюся порахувати, скільки грошей винна за їжу та напої, як Роман глузливо зауважує:
— Ти що, про глобальні проблеми світової економіки задумалася?
— Ні, я погано рахую без калькулятора.
— За вечерю плачу я, — Роман дістає кілька великих купюр із гаманця і кладе їх у книжку.
— Але ж це я тебе покликала!
— І що? Я ніколи не дозволяю платити дівчині.
— Спасибі, — бурмочу я, а на душі стає тепліше. Звичайно, немає нічого поганого в тому, щоб дві вільні людини розділили рахунок навпіл. Але як же приємно, що Роман без жодних сумнівів заплатив за мене.
— Я викличу таксі, — каже він.
