(не) Ідеальний бос - Аксінія Найт

– Тоді завтра чекаю на робочому місці на десяту ранку. Прошу без запізнень. І майте на увазі. Я не приймаю жодних стосунків на робочому місці. Якщо я дізнаюся про це, ніхто з вас не затримається на своєму місці, незалежно від умови контракту! - його голос звучав жорстко і не терпів заперечення.

– Я вас зрозуміла, містере Коулман. Всього найкращого! – і дівчина стрімко вийшла з кабінету господаря.

Алекс поставив свій підпис на документах та відклав убік, щоб Ніколь офіційно оформили на роботу. Щось у її поведінці насторожувало його. Вони так само продовжували сперечатися, але чоловік чітко побачив настороженість і недовіру до його пропозиції. Тепер Алексу хотілося розгадати цю таємницю, яку так старанно охороняла дівчина.

* * * Від імені Ніколь * * *

Ніколь Флорес стрімко вискочила з ресторану «Lumiere» і попрямувала у бік парку. Присівши на лавочку, вона нарешті змогла перепочити і відновити свою душевну рівновагу. Дівчина заплющила очі і видихнула. Перед її поглядом знову і знову виник образ її нового боса. Його рішучість та впевненість у своїх словах.

Все своє життя вона намагалася уникати подібних чоловіків, але як на зло по роботі доводилося стикатися саме з подібними екземплярами. Але до попереднього місця роботи нічого не викликало побоювань.

Ніколь ніби знову повернулася у спогади на місяць тому до кабінету колишнього боса, який так само, як і Алексіс, пропонував їй укласти контракт на постійну роботу. Але одного разу щось пішло не так, як вона думала.

Коли дівчина вже збиралася поставити свій підпис на документі, вона відчула чоловічі руки на своїй талії, що міцно охоплювали її. А вологі губи стали торкатися шиї. Ніколь намагалася вирватися, але хватка була настільки міцною, що в неї нічого не виходило.

– Містер Хейз! Відпустіть мене! Що ви робите? – намагалася вона відштовхнути свого боса.

– А ти не знаєш, як це називається? – Ділан Хейз на хвилину замислився. – Вважатимемо, що це приємний бонус для подальшої співпраці. Запевняю, ти залишишся задоволеною! – його пальці почали пробиратися під спідницю, торкаючись краю панчіх. – Дорога, ти ж спеціально для мене так одяглася, так? Ти знала, що я не зможу встояти перед твоєю красою.

Коли чоловік спробував проникнути пальцем під пояс трусиків, дівчина щосили стала йому підбором по нозі і вирвалася з його рук, відбігаючи у бік виходу.

Вже біля самих дверей, вона злісно прошипіла.

– Мені не потрібні жодні приємні бонуси! Я кухар, а не підстилка для боса! Отже, йдіть Ви нахрен, містере Хейз, зі своїм контрактом! – Ніколь спробувала смикнути за ручку, але замок виявився закритим. – Відчиніть ці чортові двері, поки я не почала кричати!

Ділан у відповідь тільки зле засміявся. Його погляд говорив про те, що дівчина так просто не піде звідси.

– Дорогенька, я не визнаю відмов! Але, мабуть, тобі зроблю виняток. Я відчиню ці двері, але переступивши поріг, ти більше ніде не зможеш працювати за своєю професією. Повір, я зможу це зробити. Або ти допоможеш мені позбутися стояка, яким я мучаюся щоразу побачивши твою офігенну дупу! І спокійно вирушиш на всі чотири сторони. Ти маєш одну хвилину на роздуми!

Ніколь була шокована його словами. Перед нею поставили вибір, який не хотілося робити. На кону стояла майбутня робота та її власна честь. Два варіанти, які їй не хотілося втрачати. Але треба було чимось жертвувати. І вибір для неї був очевидним.

– Відкрийте. Ці. Чортові. Двері. Містере Хейз! – Ніколь чітко промовила кожне слово. Вона боялася, що її чергова відмова не подіє на нього. Але це був єдиний шанс залишити це приміщення.

– Ну що ж... Це був ваш вибір, міс Флорес! Ви потім ще на колінах приповзете до мене, благаючи взяти Вас на роботу. Але другого шансу не буде!

І дверний замок клацнув, даючи таку бажану свободу для дівчини. Вона вибігла з ресторану, а по щокам рікою котилися сльози.

Коли Ніколь прийшла до тями хворобливих спогадів, зрозуміла, що насправді плаче. Її знову охопив той страх, з яким вона пішла з «Crystals». Шеф-кухар не хотів її відпускати зі своєї кухні, але коли вона не витримала і зізналася, чому хоче піти, побажав удачі, перестаючи наполягати на своєму. Він написав для неї найкращі рекомендації, даючи надію, що містер Хейз не виконає своєї обіцянки.

Майже місяць дівчина не могла знайти роботу. Всюди їй відмовляли без пояснення причин. У цей момент до неї почала сягати серйозна реальність. Колишній бос зробив усе, як і попереджав. І коли вона вже збиралася шукати собі іншу професію, пролунав дзвінок. Її запрошували на співбесіду до ресторану французької кухні «Lumiere». Ніколь відразу розгубилася, але не стала відмовлятися. Для неї це був шанс для порятунку.

З першого погляду новий бос викликав у ній суперечливі почуття. Його питання про причини звільнення викликало в ній бурю негативних емоцій від спогадів, що накотили несподівано. І якби Жозеф, який вчасно не прийшов, то вона сама б особисто відмовилась від запропонованої посади і втратила б цю можливість зберегти своє професійне майбутнє.

Дівчина сподівалася, що за цей тиждень тимчасової роботи вона матиме можливість зрозуміти, що за людина її новий бос, але він за секунду приголомшив її миттєвою пропозицією постійної роботи. І єдиною умовою це була заборона розірвання контракту протягом року. Ніколь спочатку злякалася, що за подібною пропозицією будуть такі ж брудні натяки. Адже чоловік на перший погляд був характером схожий на колишнього боса. Але його позиція щодо відносин на робочому місці дуже здивувала її і водночас втішила. У цей момент дівчина відчула, що доля подарувала цей шанс здійснити мрію. І вона повинна цим користуватися.