Кресова книга справедливих - Ромуальд Неділько

Джерело: F. Kuczyński, Byłem świadkiem, „Na Rubieży” 2002, № 61, с. 21.

Снятин – повітове місто, яке налічувало понад 10 тис. мешканців – майже половину становили українці, потім євреї, поляки (понад 2000) та німці.

28 березня 1944 року до міста в’їхав кінний відділ бандерівців. Вони звернулися, між іншим, до місцевого греко-католицького настоятеля парафії, священика Іллі Оренчука з вимогою подати адреси польських будинків. Настоятель їх, однак, застеріг, що поляки мають дуже багато зброї та амуніції, що, мабуть, стримало бандерівців від атаки.

Джерело: H. Komański, Powiat Śniatyn, „Na Rubieży” 2002, № 61, с. 24.

Троїця, ґміна Заболотів – село з великою перевагою українського населення над польським, яке налічувало близько 3500 мешканців.

23 жовтня 1944 року мала місце атака членів УПА, в результаті якої смерть понесло 75 осіб польської національності. Цього дня деякі українські родини, наприклад, Блошки, Гринки, Манилюки й Сахруки, надали заховання польським родинам та застерігали перед небезпекою, завдяки чому багато поляків врятували своє життя. За допомогу, надану полякам, їхні будинки були бандерівцями спалені, а з родин Манилюків і Сахруків дев’ять осіб було вбито.

Станіслав Янковський згадує, що перед можливістю нападу бандерівців на Трійцю 23 жовтня 1944 року, його родину застерегла, зустрівши на дорозі, сусідка-українка Маруся Блошко.

Франциска Мусьонек пише, що під час нападу на село в березні 1944 року «...від бандерівських куль загинув українець Петро Будзик, який воював на боці поляків». Вона сама після нападу приховувалася в сусіда-українця.

Дем’янові Ружицькому, за походженням українцеві, якого виховували мати-українка і вітчим-поляк, під час нападу бандерівців 23 жовтня 1944 року було десять років. Він згадує, між іншим, українку з цього села – Гоциху, яка в цей трагічний день хотіла відвести його в безпечне місце до його бабки-українки. Дорогою вона ще втішала та задумувала пригорнути плачучі зі страху три малі польки. Однак, була бандерівцями вбита, разом з двома дівчатками. Ружицькому вдалося втекти.

Богуслава Чижевська з сусідніх Матіївців була попереджена про запланований напад бандерівців на Трійцю подругою з дитинства, українкою Марійкою Сорочинською, донькою солтиса. Марійка забрала її на нічліг до хати та заховала від бандерівців, коли ті під час нападу прийшли до Сорочинських.

Джерело: H. Komański, Powiat Śniatyn, „Na Rubieży” 2002, № 61, с. 26; Свідчення Станіслава Янковського, „Na Rubieży” 1993, № 6 с. 16; Свідчення Франциски Мусьонек, дівоче Подляська, там само, с. 17; D. Różycki, Byłem świadkiem, „Na Rubieży” 2002, № 61, с. 27 i 29; B. Czyżewska, Byłam świadkiem, там само, с. 26.

Делієве, ґміна Делієве – польсько-українське село, яке налічувало понад 2400 мешканців.

Свідок Ян Вєжбицький пише, що з весни 1943 року, через наростаючу загрозу життю і майну, більшість поляків почали ночувати в криївках, інколи в приязних сусідів-українців. «Потрібно визнати, – пише Вєжбицький, – що в багатьох випадках деякі сусіди-українці остерігали поляків про можливі терміни нападу бандерівців».

Джерело: J. Wierzbicki, Byłem świadkiem, „Na Rubieży” 1999, № 35, с. 25.

Лисець, ґміна Лисець – село зі значною перевагою українського населення над польським і єврейським, яке налічувало понад 1500 мешканців.

12 грудня 1943 року СБ УПА був вбитий Василь Боцманюк, українець, комендант місцевого поста української поліції, за те, що надавав допомогу полякам і на території свого села не допускав до їхніх убивств.

Джерело: H. Komański, Powiat Stanisławów, „Na Rubieży” 1999, № 35, с. 26.

Жупани, ґміна Лавочне – село зі значною перевагою українського населення над польським, яке налічувало понад 1100 мешканців.

21 липня 1944 року члени УПА вбили близько 30 поляків. Попереджена сусідом-українцем родина Броніслава Тужанського, змогла вчасно заховатися та врятувалася.

У січні 1945 року СБ ОУН був вбитий українець Михайло Євчинець, між іншим, за те, що сприяв і допомагав полякам (протиставлявся також вбивствам українців за їхній опір перед УПА).

Джерело: Z. Turzański, Wieś Żupanie, „Na Rubieży” 2005, № 79, с. 44, 47.

Гостів, ґміна Тарновиця – українсько-польське село, яке налічувало близько 2000 мешканців.

У вересні 1944 року бандерівцями був повішений греко-католицький священик, українець на прізвище Волощук, за те, що взяв участь у похороні вбитих декількома днями раніше десятьох поляків. Під час поховання він засудив вбивство, кажучи: «У чому ці поляки були винні? Залишилося стільки сиріт без батьків».

Джерело: H. Komański, Powiat Tłumacz, „Na Rubieży” 1998, № 32, с. 29.

Ляцьке Шляхетське, ґміна Марківці – село зі значною перевагою українського населення над польським, яке налічувало понад 2800 мешканців; проживали тут також нечисленні євреї та німці.

У своїх спогадах Роман Зубер пише про українську вчительку Книгиницьку, яка 29 березня 1944 року його попередила про планований напад бандерівців: «Швидко йди до своїх знайомих поляків і скажи їм, щоб цієї ночі не спали вдома. Нехай десь заховаються». Інформувала про це також інших поляків.

Джерело: R. Zuber, Rzeź Polaków [fragment wspomnień], „Na Rubieży” 2004, № 76, с. 42.