Невідоме Розстріляне Відродження - Павло Коломієць

Мрії
Де ви розгублені, мрії улюблені, Повні солодких надій? Чи над дорогою, вбиті тривогою, Тлієте в купах, як гній? Мовчки вмираючи, тихо зідхаючи, Бачите пишнії сни?.. Мрії улюблені, нащо ви згублені Напередодні весни? Ні, ще зосталися, в віру вкохалися, Повні найкращих надій… Голі, грабовані, та не вгамовані — Рвуться невтримано в бій… Мрії збентежені, кров’ю змережані, Серце не руште моє! Будьте спокійними, ясно-надійними, Поки дзвін гучно не б’є… Мрії схвильовані, ненагодовані, Линьте в зруйнований край, І над убогою вдарте тривогою, Викличте в людях одчай! Мрії укохані, мрії сполохані, Повні бентежних надій, — Ось хуртовиною над Україною Помста задзвонить на бій! Осінні сонети
ІІ
Високі гори, а на них Трава шовкова зеленіла, І в мрійних думоньках своїх Про день весінній шелестіла… Ось несподівано мороз На гори з снігом приблудився І на траві тій розстелився, Не бачачи прозорих сльоз… Так серце радісно замліє, І восени коханням мріє, І бачить ясно-мрійні сни. Та вмить чиїсь холодні очи Уб’ють серденько серед ночі, Як сніг траву ту восени. IV