Спостерігаючи за англійцями - Кейт Фокс

На пиво після роботи

Недавно ми з сестрою, теж соціологом, розмовляли про традицію «ходити на пиво» після роботи, і вона розповіла про нове дослідження — вивчення рівня стресу на роботі. «Можеш не розповідати, — урвала я. — Результати показали, що ті працівники, які після роботи йдуть випити з колегами, мають нижчий рівень стресу, аніж ті, що такої звички не мають?» Сестра відповіла: «Та ясно! Ми це завжди знали, еге ж?!». Чи не кожен працівник в Англії сказав би те саме — ці британські вчені вічно роблять очевидні відкриття! Та це чудово, думається мені, що підсвідомі «знання» тепер підкріплені науковими дослідженнями. Соціолог — це дуже невдячний фах, особливо тут, серед скептично налаштованих англійців, які всі наші відкриття знецінюють до категорії само собою зрозумілих (тих, що можна назвати як «загальновідомі факти»), дурниць (тих, що підривають авторитет загальновідомих фактів) або нісенітниць (тих, які ніяк не зрозуміти, бо описані вони несосвітенною науковою абракадаброю). Ризикуючи потрапити в одну, — а то й в усі — з цих категорій, я все-таки спробую пояснити приховані правила ритуальних «походів на пиво» після роботи і чому ця традиція так ефективно протидіє стресам на роботі.

Перш за все, в нас є декілька універсальних правил про алкоголь та шинки. У всіх культурах світу алкоголь служить свого роду демаркаційним знаком — він знаменує, сприяє і пришвидшує перехід з одного соціального стану чи контексту в інший. Алкоголь посідає чільне місце чи не у всіх значимих ритуалах переходу — від головних «обрядів посвяти» («rites of passage») життєвого циклу — таких, як народження, повноліття, одруження чи смерть, — до менш значущих подій, як-от щоденний перехід від роботи до відпочинку / дому. У нашій культурі, як і в багатьох інших, алкоголь є згожим символічним засобом переходу від роботи до відпочинку. Він асоціюється виключно з відпочинком — з розвагами, святом, рекреацією, спонтанністю та розслабленням, які є антиподами до поняття робота[54].

Соціальні та символічні функції шинків підпорядковуються універсальним «законам». Я вже писала про них на початку розділу про розмови в пабах, тож тільки коротко нагадаю, що всюди у світі шинки мають особливий «соціальний мікроклімат». Це таке «помежів’я» з «культурною ремісією» — тимчасовим послабленням чи скасуванням звичних соціальних заборон та обмежень. Також в шинках панує егалітарна атмосфера, чи принаймні статусність там залежить від зовсім інших чинників, аніж у справжньому світі знадвору. І, либонь, найважливіше — і пивничка, і розпивання алкогольних напоїв асоціюються із братанням.

Відтак перелічені вище універсальні «закони» частково пояснюють, чому англійська традиція ходити «на пиво» після роботи сприяє зниженню стресу — алкоголь розчиняє ієрархію та тиск робочого середовища, особливо якщо цей алкоголь спожито у дружній егалітарній атмосфері пабу. Цимес в тому, що стрес так само розчиняється і без алкоголю — «на пиві» після роботи можна пити «Кока-колу» та сік. Чудотворна сила пабу благотворно діє на стрес і миттєво дарує відчуття спокою та веселощів, навіть без чудодійного лубриканта для соціальних контактів.

Решта правил походів «на пиво» — детальніших і внутрішніх — покликані лише підсилити чудотворний ефект відвідування пабів після роботи. Наприклад, правилами дозволено розмовляти на навколоробочі теми — власне, на вечірніх посиденьках «на пиві» частенько й ухвалюють доленосні рішення, — але правило про заборону на надмірну серйозність та правило ввічливого егалітаризму тут навіть жорсткіші, аніж на роботі.

Згідно з правилами, що забороняють надмірну серйозність, за пивом з колегами можна говорити про важливі проекти, а от пафосні, хвалебні оди самому собі та занудні промови — під забороною. Ще на ділових зустрічах, особливо якщо ви керівник вищої ланки, вам така поведінка зійде з рук (та популярним не зробить), але в пабі, якщо вас занесе на повороті і ви будете говорити про себе надто серйозно, надто врочисто, надто «величально», вам зараз же скажуть «та годі вже»!

Правило ввічливого егалітаризму заповідає якщо не повне скасування службової ієрархії, то, як мінімум, жартівливе та байдуже ставлення до почерговості посад. Ритуал вечірніх походів «на пиво» зазвичай проводять у тісному колі колег, які посідають приблизно ту ж ієрархічну сходинку. Якщо в компанію затесався хтось з вищим чи нижчим статусом, то ми заміняємо офісні форми шанобливого звертання на іронічну форму псевдошаноби. До менеджерів, які ходять до пабу з «командою», можуть звертатися «Бос», але це буде сказано жартома, трохи навіть зухвало: «Ой, Бос, твоя черга пригощати!». Про рівність не йдеться, але в пабі ми маємо ліцензію висміювати службову ієрархію, демонструвати, що ніхто не сприймає посади всерйоз.

Правила вечірніх походів «на пиво», як і правила відвідування пабів, записані на підкірці мозку. Якби так трапилося, що ділова зустріч чи інтерв’ю з англійцем буксує, атмосфера штивна і офіційна, то скажіть йому чи їй таке: «Уявімо, що ми з вами просто розмовляємо собі в пабі», — чи «А поговорімо так, ніби ми не тут, а в пабі». Вони одразу зрозуміють, про що вам йдеться: розмови в пабі невимушені, дружні, неофіційні, там ніхто не намагається нікого вразити, ніхто надміру не пишається. А якщо у вас є змога піти до найближчого пабу — то це взагалі ідеально! Хоча, як я переконалася, навіть сама «згадка» про паб вже встановлює відповідний соціальний мікроклімат, а напруження та холодок, як рукою знімає.

Правила корпоративів

Під час корпоративів (я, як і більшість людей, використовую цей термін у широкому сенсі: сюди я зараховую усі вечірки, які компанія організовує для працівників — і «білих», і «синіх комірців») діють ті ж самі правила, тільки в жорсткішій формі. Перш за все, йдеться про щорічну різдвяну вечірку, яка вже стала обов’язковим атрибутом робочого року і неодмінно асоціюється з «п’яним дебошем» та іншими видами розгульної поведінки. У межах масштабного дослідження соціальних та культурних аспектів алкогольної культури, яке проводив ДЦСП, я вивчала культуру різдвяних корпоративів. Першим дзвіночком, що різдвяний забіг вже офіційно розпочався, були телефонні дзвінки від журналістів, яких мучило питання: «Чому люди так ганебно поводяться на різдвяних корпоративах?». Відповідь проста: різдвяні корпоративи існують для того, щоб поводитись там погано. Там треба бешкетувати. Це правило.

Зауважу, що у слово «бешкетувати» я не вкладаю нічого насправді поганого чи розпусного. Я маю на увазі, що під час різдвяних корпоративів ми собі дозволяємо трохи більше, аніж зазвичай собі дозволяють англійці. Дев’яносто відсотків опитаних у рамках дослідження, проведеного Дослідницьким центром соціологічних проблем, зізналися, що «бешкетували» на різдвяних корпоративах. Найбільший «грішок» був, однак, не такий вже страшний — вони потурали своїм примхам. Сімдесят відсотків респондентів зізналися, що