Книга листів. Уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський - Бруно Шульц
Не слід турбуватися, що справа так затримується, але й так до 5, чи навіть довше, французьких віз не видають через приїзд до Парижа англійської королівської пари. Мені дуже прикро, що я так мало можу зробити для Тебе, але прошу, повір, що похід до мого директора, котрий відмовив у видачі валюти навіть хворій матері колеги, коштував мені великих зусиль.
Ти питаєш мене майже в кожному листі, чому я так мало пишу про себе. Отож, я не маю від тієї миті контакту з Тобою, бо знаю, що Ти весь налаштований на Париж (я це чудово розумію), а я вся в роздумах про всеньке своє життя. І до всього того повсякденні клопоти. Стеф[478] складає іспити до державної гімназії. Позаяк він закінчив початкову школу з не надто добрим атестатом, а до того ж ледве-ледве склав письмові іспити, його не звільнили від жодного усного іспиту, які він матиме в суботу. Я й не уявляла, що це мене так нервуватиме. Виїжджаю на серпень до Криниці. Залежно від Твоїх планів, може, однак, побачимося наприкінці серпня.
Бруно, прошу, вір мені, що якби Ти був тут поблизу від мене — я зуміла би Тобі все сказати, але писати на таку відстань важко! Вибач.
Напиши, що Ти вирішив.
Сердечно Тебе вітаю.
Рома
Від Вітольда Ґомбровича[479]
9
Дорогий Бруно,
на звістку про покращення Твого самопочуття мені із серця спала величезна каменюка. Аби лише це просвітлення було тривалим. Мабуть, воно пов'язане з настанням зими, оскільки фізична основа цих симптомів у світлі мого досвіду безсумнівна. Ти тепер перебуваєш у добрій ситуації, бо здолав погану смугу й маєш шанси на добру. Мусиш узятися до роботи — до якихось зовсім нових праць, які б відірвали Тебе від минулого і скерували в майбутнє.
Мені також ведеться ліпше, покращало. Тут гарна погода. Зі знайомих нікого, окрім п. Влодарської, з котрою я часто бачуся. Байдикую.
На жаль, із Твоєю статтею[480] сталося те, що я й передбачав. Усупереч тому, що Ти пишеш, я вважаю це серйозним ударом для Фердидурке. Боюся, що «Tygodnik»[481] також того не опублікує — прецінь то би зайняло там зо три шпальти! Залишаються ще «Sygnały», але навіть квітневий «Skamander» був би кращий, бо то поважніше видання. Мені здається, що було б неважко змінити деякі звороти, надаючи цій статті актуального характеру. Ти надто оптимістично оцінюєш ситуацію Фердидурке й мою.
Із Сандауером[482] я далі листуюся, може, вдасться його переправити до Варшави.
Обіймаю,
В. Ґ.
[Закопане, початок січня 1938]
10
Дорогий Бруно,
я дуже тішуся, що моя пропозиція здається Тобі не позбавленою практичного значення. Звісно, немає мови про те, щоб Ти мусив «навертатися» і взагалі накидати собі догматичний бік Католицтва. Якщо б це колись прийшло саме собою, тим краще для Тебе, і маю враження, що Ти не такий уже далекий від цього, хоч як би це на позір здавалося, однак поки що йдеться лише про те, щоб ти пов'язався із цієї течією, обміркував можливість духовного і мистецького використання ідей та людей тієї сфери, знайшовся в цьому — що зовсім не є маячнею, зваживши, що тільки ця етика і ця концепція дійсності насправді перебувають у згоді з потребами Твоєї натури. Твоя лагідність, містицизм, сублімація, життєва слабкість, споглядальні схильності (якщо обмежитися найпростішими речами), — все те прирікає Тебе на цей духовний напрямок, на християнство, і я майже певен, що всупереч навіть інтелектуальному чи іншому спротиву Твоя натура погодиться з самою атмосферою[483]. Це напрямок, який перетворює на силу власне ті слабкості, які Тебе пригнічують, і тому мав би відповідати Твоїм потребам. Проте, якби Твоє перебування у Лясках[484] мало б залишитися без жодного наслідку, ніхто до Тебе за це не матиме претензії. Зрештою, я не припускаю, щоб тиждень чи два, там проведені, могли рішучим чином вплинути на Твої наміри, я радше ставлюся до цього як до пов'язання, певного психічного імпульсу.
Окрім того, я розмовляв із Плешневичем[485], котрий сказав мені, що теоретично міг би (не ручаючись за наслідки) спробувати поклопотатися про переведення Тебе до Варшави. Міністр освіти є його рідним вуйком, і може, це щось би вирішило. Я потелефоную до Ольґерд[486], щоб вона переслала Тобі бланк заяви до Пен-клу[бу]. Що стосується паспорта, то, мабуть, не варто Тобі клопотатися про пільговий, адже вартість клопотань і різні збори становлять чималу суму, а наскільки я знаю, паспорт до Франції коштує не надто дорожче. Напиши редакторові Войцехові Натансону[487] до «Czasu», Шпитальна, 12, із пропозицією публікувати там кореспонденції про подорож (не згадуючи про їхню кількість) і одразу ж надішли йому [власне] фото, а він Тобі пришле посвідчення кореспондента.
Мою статтю[488] я надішлю Тобі за нагоди, як буду в «Kur[ierze] Por[annym]». Не розумію, чому Ти не передплачуєш Inf[ormacji] Pras[owej][489]. Я дуже рідко читаю літературні та інші журнали, але в рецензіях про мене часто трапляються згадки і про Тебе, які свідчать, що Твоє становище набагато вагоміше, ніж моє. А, врешті, все це не має значення. Сердечні вітання. — Я власне щойно телефонував Ольґерд і переказав їй Твою адресу; вона сказала, що негайно вишле Тобі бланк.
В. Ґ.
[V 1938]
11
Любий Бруно,
Натансон уже вислав посвідку. Я потелефонував йому із проханням, щоб редакція переслала Тобі ще кілька копій цієї посвідки на випадок, якби Ти потребував їх на додатки до клопотань.
Стелла Ольґерд помилилася адресою, відтак мусила вислати бланк Пен-клубу повторно. Проте вислала вона його на правильну адресу ще 3 дні тому, тож Ти би вже мав отримати той папір. Якби Ти його з якогось дива все ще не отримав, то напиши їй безпосередньо на адресу: Польський літературний клуб, Перацького, 16, щоб вона Тобі негайно переслала. Так буде швидше, ніж через мене, оскільки по телефону можна поспілкуватися тільки в певні години.
На жаль, у Валютах
