Далекий голос вартових: – Вартуй! Вартуй! Вартуй! Твій шлях – цей мур. Навколо зорі Ніч тихо плине в вишині, Але в широкім цім просторі, Немов в непевнім, темнім морі Блукають марища страшні: – Вартуй! Вартуй! Вартуй! Непевна ночі ця принада! Не вір, не вір цій теплій млі… У цій півтьмі росте розрада З степів, з лісів чигає зрада Й плазує гадом по землі. – Вартуй! Вартуй! Вартуй! Геть сон з очей! Набий гармату, З вогнем в руці пильнуй, чекай… Хвилює вітер нові шати… Десь нишпорять ворожі чати… Пильнуй, пильнуй, свій Рідний Край! – Вартуй! Вартуй! Вартуй! Хай спочива весь люд коханий Від мук, від ран в своїх хатах, Тут непохитна, незламанна Душею вся тобі відданна, Пильнує варта на мурах: – Вартуй! Вартуй! Вартуй! Мар’яна Хмарка
Народилася на початку 1900-х рр. Жила у Харкові, мала музичну освіту. Поезії друкувала з 1928 р. в «Селянка України», «Плуг», «Культура і Побут», «Література і Побут». Перекладала з італійської, окремо вийшли її переклади Ади Негрі.
У фонді О. Білецького в інституті літератури зберігаються переклади творів Д’Аннунціо, Л. Аріосто («Орландо несамовитий»), А. де Ламартіна, Дж. Леопарді, Т. Тассо («Визволений Єрусалим»). Перед війною переклала М. Лермонтова «Кавказ» і «До портрета», які опублікувала «ЛУ» в № 78 за 1964 рік.
Про неї Юрій Смолич згадав таке: «Як на мене, була талановита поетеса. Особливо ж відзначалася як поетична перекладачка з італійської – італійську мову знала бездоганно й, сказати б, творчо. На еротичному ґрунті збожеволіла й потрапила до Сабурової дачі, тобто психіатричної лікарні в Харкові, що на її базі діяла Психоневрологічна академія, керував нею академік Юдін… І він казав мені, що і в лікарні Хмарка пише талановиті вірші. Але всяку одежу з себе зриває і бігає по садку при лікарні голою, шукаючи статевого партнера. Коли стався в Німеччині фашистський путч, розмалювала собі все тіло (хімічним олівцем) фашистською свастикою.
А втім, поводилась не агресивно, і з часом її з лікарні випустили. Вона поїхала до Москви, пішла в японське посольство і заявила, що вона відома поетеса, але не має де жити і її не хочуть прописувати. Дивна річ, але за день чи два її прописали і дали їй квартиру. Де вона потім поділася, не знаю».
На початку війни була звинувачена в шпіонажі і репресована.
