Невідоме Розстріляне Відродження - Павло Коломієць

дозорець на чатах, Все чатує і не спить, Землю сонну сторожить; Сторожить її спокій, Тихий сон чатує їй. «На землі панує зло…»
На землі панує зло, Сила і кайдани… Ллються сльози, ллється кров… Коли перестане?.. Коли Правда промінь свій Нам на землю кине?.. Запанує Мир, Любов — Зло навіки згине?.. Обійметься з братом брат І прославить Бога?.. Люд потомлений зверне На іншу дорогу!.. О! Коли цей час прийде, Дивний і прекрасний? Запанують на землі Мир і Правда ясно?!. «Народе мій! Століття цілі…»
Народе мій! Століття цілі Ти мучивсь у труні… Кайдани впали поржавілі, Настали інші дні… Пригріло ясне сонце волі І ти з труни піднявсь… Як ти змарнів за час неволі!.. Позаду всіх лишивсь!.. Позаду всіх ти шкутильгаєш… Пора вже доганять, А ти і думоньки не маєш… Народе!.. Буде спать! Берись до праці, до науки — Ще надолужиш час! І будуть наші діти, внуки Благословляти нас!.. А ні – сконаєш у неволі, В багні, пітьмі згниєш! Народе мій!.. Куй свою долю, Ще доки змога є! «Погас захід. Густа імла…»
Погас захід.