Невідоме Розстріляне Відродження - Павло Коломієць

Ніч романтична. Така гарна, Така лелійна І еротична. У садочку хатка Й затишна кімнатка. І нікого, нікого нема, Тільки я І вона, сама. Сидимо удвох. А серденько — Тьох-тьох — Якось так зомліло Тремтить її тіло І горить, горить. Ну, що тобі? Цить… Припала — Поцілувала… Обіймай, Кохай — Я люблю це… Й на шиї Повисло кільце. Любиш? І я — Давай пиття. Як пити, так пити, До дна. Хтозна Чи будем жити, Бо війна – війною. Вдарили акорди, І ніжне тіло Сплелося зі мною. «В пухкі, шовкові…»
В пухкі, шовкові Килими падемо І п’ємо — П’ємо Насолоду життя, Розкошисте пиття. Тріпотить серце, Мутніють думи, А знадвору Спливають шуми. – Шу-шу-шу-у-у — Красу — Несу… Шамотить Зелене гілля. Травень, весна — Бурхливе весілля. Зорі крізь вікна Сріблять статуї І озорюють