Невідоме Розстріляне Відродження - Павло Коломієць

Будь, як вихор, неупинним, будь, як вітер, невгомонним, Розлетися над землею шляхом сонця велегонним, Розруйнуй турботи буднів, сірих буднів на землі І вквітчай квітками сходу білогруді кораблі! «Ти балерина, а я музика…»
Ти балерина, а я музика. Перетвори в граційний рух Мотиви серця. Твоя туніка, Легка туніка – лебідки пух! Хай мармур тіла утілить рими. Вродився танок з душевних рим! У храмі вроди – жерці палкі ми, Танки і співи – кадильний дим. Хай вгледять очи, що чує ухо, Твоя туніка – прозорий пух — Не заховає граційність руху, У мармур тіла втілений рух! «В тумані луг…»
В тумані луг… Мовчать над водами осоки І нижуть зорі ясноокі На трави росяний жемчуг. Весняна ніч вплела у коси Блискучий місяць, мов дукач, І в чисту урну сльози зносе, І в урні тихне людський плач… В тумані луг… Все спіть, хто спокою не знає І кожен хай у снах збирає Рубіни щастя і жемчуг! «Єсть квіти закохані в сонце…»
Єсть квіти закохані в сонце — Вони розкривають щодня Пелюсток барвисті віконця Для ласки Ясного Огня. Єсть квіти, що місяць кохають, Вони розцвітають вночі. Коли над землею засяють Проміння безгучні мечі. Єсть душі закохані в сонце, Закохані в блиск хвилювань, — Вони відчиняють віконце Для пестощів буйних кохань. А душі закохані в ночі,