Спостерігаючи за англійцями - Кейт Фокс

Звісно, що хтось більш розкутий і розкріпачений в ліжку, а хтось — менш. У ліжку людина є собою, а це означає, що секс у нас теж дуже різний: в когось трохи сором’язливий і боязкий, в когось — сміливіший; хтось багато говорить під час сексу, а хтось — мовчить; дехто невмілий, а хтось — вправний; хтось вигадливий і любить експерименти, а хтось — тримається класики; а ще хтось любить похизуватися талантами. Все залежить від сили-силенної факторів — віку, досвіду, характеру, почуттів до партнера / партнерки, настрою і далі за списком. Важливо, що всі ці формотворчі фактори, що забезпечують сексуальне різноманіття, є індивідуальними — «правила англійськості», яким підпорядковується вся наша поведінка, їх взагалі не заторкують.

Кожен підготовчий крок, що веде до сексуального акту, формується правилами англійськості: де ми знайомимось із партнером, як ми фліртуємо, чим ми вечеряємо і як їмо, як розмовляємо, як жартуємо, що п’ємо і як алкоголь впливає на нашу поведінку, яким авто їдемо додому і як ведемо те авто (або ж як поводимося в автобусі чи таксі), до якого дому приведемо партнера і те, як ми говоримо про сам дім і що про нього думаємо, який пес нас зустрічає на порозі, яку музику ми увімкнемо, що пропонуємо випити на ніч, як облаштована спальня, які в нас штори і який в нас одяг, який ось-ось знімемо… Все-все, подобається нам це чи ні, до цього моменту визначене, принаймні частково, тим чи іншим негласним узусом англійськості. Кохаючись, ми не перестаємо бути англійцями, але це свого роду тайм-аут — наші дії не залежать від жодних конкретних, виразно англійських, правил та приписів. Основний інстинкт в нас такий же, як у всіх людей, і ми демонструємо таку ж різноманітність індивідуальних підходів до сексу, як і представники інших культур. Ліжко, принаймні поки в ньому кохаються, — це територія Дикого Поля.

Дисбаланс у секс-освіті

З огляду на все сказане, можна зробити декілька узагальнюючих висновків про секс по-англійськи. Англійці, наприклад, не такі охочі, як їхні побратими-американці, до читання прагматичних порадників про секс та всіляких інструкцій з сексуальних технік. Англійки ж черпають інформацію як не з книжок, то з жіночих журналів. Відтак донедавна чоловіки та жінки мали значний дисбаланс у теоретичних, почерпнутих з книжок, знаннях про секс.

Та тепер чоловічі журнали «для мачо» пропонують ілюстровані статті про те, «як довести жінку до екстазу» і «три прості кроки до множинного оргазму». Навіть неграмотні чоловіки можуть нахапатися знань із опівнічних освітніх програм про секс на Четвертому Каналі або з тих псевдодокументальних серій софт-порно на П’ятому Каналі (розклад там геніальний по часу — програми виходять, якраз коли зачиняються паби!). Тож наші чоловіки стрімко надолужують! Чимало хлопців — та й тих сучасних старших чоловіків теж — докумекали нарешті, що зовсім трохи символічного орального сексу є просто de rigueur і ще й демонструє, що ви не якийсь там безнадійний неандерталець. А особливо меткі вже навіть не чекають, що їм за це вручать медаль!

З ліжка по-англійськи

Après сексу, чи вже вранці, якщо ми собі заснули, неоковирна англійськість повертається. Ми белькочемо таке:

«Мені страшенно соромно, але я щось не пригадую, як тебе звуть…»

«Чи не був би ти такий ласкавий позичити мені рушника?»

«То я піду поставлю чайник…»

«Ні, Монті, ні! Ану поклади! Ми не будемо їсти бюстгалтер цієї милої пані! Що вона про нас подумає? Ану віддай! Поганий песик!»

«Вибач, трохи підгоріло. Тостер трохи з характером, боюся, він не любить понеділків…»

«Це так ми-и-и-ило! Чай! Чудово, дякую!» (це все сказано тоном оргазмічних криків, достоту як минулої ночі.)

Ну, гаразд, гаразд, я трохи перебільшую. Та лиш зовсім трохи. Це все реальні, дослівно процитовані, ранкові репліки.

Le Vice Anglais — Англійський ґандж та Правило кумедних дупок

Джеремі Паксман у своїй книжці «Англійці» присвятив декілька сторінок темі сексу, а саме тому, що французи іменують англійським ґанджем — le vice Anglais. Йдеться про флагеляцію — шмагання, репіж і всілякі інші глуми з п’ятої точки. У кінці цього захопливого гумористичного опусу він визнав, що «недолуго вважати, що всі англійці хибують на «англійський ґандж». Це не так. Незважаючи на назву, «англійський ґандж» не тільки англійський. Авжеж. (Він би ще міг уточнити, що й сама назва тут не дуже промовиста, адже французи охрещують «англійським» все, що їм не до смаку і з чого можна посміятися. Ми ж, навпаки, все неоковирне називаємо «французьким»: у нас, коли хтось йде не попрощавшись, називається «піти по-французьки», а в них — «піти по-англійськи»; ми презерватив називаємо «французьким листом», а вони — «англійським плащем».)

Якщо ця сексуальна примха не є ані поширеною серед англійців, ані виключно нашим коником, то чому ж її так довго і так ретельно обговорювати? Паксман каже, що вся суть у «двозначності» практики — тут «покарання є нагородою, а біль є насолодою, що суголосно з англійським лукавством». Цілком можливо. Та, думаю, є простіше пояснення, чому він відкриває шостий розділ з не-зовсім-англійського схиблення. Корінь тут у рефлекторному гуморі. Як тільки-но доводиться говорити про секс, спрацьовує рефлекторний гумор і ми одразу починаємо жартувати. Ну, правду кажучи, «дупна» тема нас страшно веселить. Отож якщо розмова про секс неминуча — починайте з якогось кумедного кавалка жарту про задницю[77].

Сторінка номер три і нееротичні груди

А потім, якщо можливо, беріться до розмов про бюст, який нас теж дуже веселить! Паксман стверджує, що «англійські чоловіки просто одержимі грудьми», а щоб не бути голослівним, він наводить в доказ щоденний парад цицьок зі сторінки номер три з якогось таблоїда. Я б не була така певна. Груди — це вторинна статева ознака, і всім чоловікам будь-де у світі подобається дивитись на груди — і в журналах, і наживо. І я щось сумніваюся, що англійцям ті груди затьмарили мозок більше, ніж, скажімо, американцям, австралійцям, скандинавам, японцям чи німцям. Одначе, щоденний парад грудей на третій сторінці газети Sun, чи ще якогось таблоїда, — це цікавий англійський феномен, до якого варто придивитися поближче.

У результаті всенаціонального опитування, яке провів ДІРО, з’ясувалося, що всього лиш 21 відсоток англійців засуджує парад цицьок на сторінці номер три. Світлини дівчат з голими грудьми, опубліковані на третій сторінці, викликають менше, значно менше, обурення, аніж будь-яка інша сексуалізація жіночого тіла в медіа. Навіть у жінок! Лише 24 відсотки засуджують третю сторінку. Для порівняння: до журналів софт-порно (як от «Плейбой», який містить такі ж світлини) негативно ставиться 46 відсотків, а ще 54 відсотки вважає, що порно-кінопродукція є аморальною. Власне, це зовсім не