У чорних лицарів - Юрій Петрович Дольд-Михайлик
- От бачите! - зрадів диригент, не вловивши ноток кепкування в голосі Шульца.
- Звичайно, бачу і навіть захоплююсь. Чудову пластичну операцію зробила мадам Лебек! Варту півтори тисячі доларів, що їх ви за неї сплатили!
- Це якесь непорозуміння, фатальне непорозуміння...
- А якщо я пригадаю вам адресу її інституту? Париж, вулиця Сен-Домінік...
Шредер чи то застогнав, чи то схлипнув:
- Годі... тепер уже байдуже... але звідки... звідки ви могли дізнатися?
- Я бачу, у вашій особі сигуранца втратила не дуже передбачливого співробітника. Невже вам ніколи не спадало на думку, що подібний інститут не міг залишатися поза увагою французької поліції? Мадам же Лебек була не лише добрим спеціалістом своєї справи, а й розсудливою господинею: за маленькі пільги, які їй надавались при оплаті податків, - за вимогою поліції інспектор закривав очі на частину її прибутків! -мадам теж сплачувала маленькими послугами. Тим більше, що її додаткові обов'язки не були дуже обтяжливі і складні: непомітно для клієнта зробити два фото, до і після операції, і передати їх потім до картотеки префектури.
- Боже мій! Який же я йолоп! Як же я не здогадався! - застогнав Шредер і раптом теж перейшов у наступ:- Ну, і що з того? Не забувайте, ми зараз в Іспанії, у якої з Румунією немає ніяких відносин!
- Між поліцією є - це перше. А тепер--друге: як тільки минуле Григоре Кокулеску стане відомим не тільки мені, ваша кар'єра диригента закінчилася. На ваш поточний рахунок у віденському банку буде накладено арешт, усі ваші контракти, цілком зрозуміло, вважатимуться за недійсні... Вас влаштовує така перспектива?
- Чим я можу зарадити становищу? Наскільки я зрозумів, у вас є якісь плани щодо мене?
- Оце ділове запитання!
Шульц знову сів і присунув своє крісло так, що коліна співрозмовників стикалися.
- Ви не помилилися, зарадити становищу можна. І зовсім недорогою ціною. Просто дружня послуга, яку ви нам зробите: рушивши до Москви, захопите кілька сот пластинок з записом власного репертуару, інших модних пісеньок і... чистого тексту.
- Ви збожеволіли! Наш багаж перевірятимуть у митниці! Що, коли...
- Ви трішки не в собі і тому втратили здоровий глузд. Хіба здивує когось те, що оркестр у своєму багажі везе селику кількість пластинок з своїм репертуаром? Про відповідні наклейки обіцяю вам подбати.
- І я буду змушений розповсюджувати ці пластинки... там?- прошепотів Шредер так тихо, ніби й зараз боявся, що його хтось підслухає, 'і роблячи наголос на слові "там".
- Боронь боже! Ви персона грата, на вас будуть спрямовані погляди тисяч очей... Ваша справа провезти вантаж, а розповсюджуватиме його інша людина, що поїде з вами.
- Радянському посольству в Австрії вже подано список усіх оркестрантів, потрібні для одержання візи документи, отже...
- Це не страшно. Ви перед від'їздом одружитеся... Вам особисто не відмовлять у ще одній візі. Що поробиш - весільна подорожі
- Я? Одружуся? Ви жартуєте? -У Шредера аж очі на лоба полізли від обурення й здивування.
- З мого погляду, найліпший вихід. Найбезпечніший. Радянське посольство, безперечно, дозволить такій персоні, як ви, вирушити на гастролі разом з молодою дружиною... А вона вже знатиме, як діяти і що робити... Шлюб, звісно, треба оформити по закону. І якнайбучніше. Ну, а по закінченні гастролей подавайте на розлучення. У наші часи це нікого не здивує і нікому не здасться підозрілим. Схвалюєте такий план?
- А хто ж то за одна... моя майбутня дружина?
- Не турбуйтесь, на ваші артистичні смаки ми зважили: досить ефектна молода особа, для вас навіть замолода- їй щось близько двадцяти.
- І я мушу утримувати її в дорозі, під час гастролей, може, навіть справляти туалети.
- А ви не з щедрих! Погодьтеся, що ми могли поставити питання саме так!
- Я розумію, я тільки хотів...
- Хочу вас заспокоїти: гроші ми їй дамо.
До Шредера, що тільки-но мало не знепритомнів від страху, знову повернулася впевненість.
- Хочу звернути вашу увагу, що моє ім'я артиста теж чогось варте!
- Я гадав, що ви ним не гендлюєте.
- О, гер Шульц, як вам могло спасти таке на думку! Але деякі витрати пов'язані з риском...
- На витрати, пов'язані з риском, - посміхнувся Шульц, - ми можемо дати щонайбільше п'ятсот доларів.
- Ви гадаєте, цього досить?
- Ви нахаба, Григоре Кокулеску!
- Я артист, не розуміюсь на справах...
- Ви колишній співробітник сигуранци і добре розумієте, чим пахнуть гроші.
- Не заперечую, не заперечую проти п'ятисот...
- Так би й одразу... Здається, про все домовились?
- А завдаток?
- Ви більш, ніж нахаба, Григоре Кокулеску!
- Ви в курсі всіх моїх справ, отже, знаєте, в якому я зараз становищі. Повірте, лиш це...
- Гаразд! Пишіть розписку на двісті. Решту триста вам передасть з рук у руки і знов-таки під розписку Нон-на вже в Москві.
- Яка це ще Нонна?
- Прикро, дуже прикро! Ви й досі не поцікавились ім'ям своєї майбутньої дружини. Ви такий байдужий до жіноцтва?
- Я мушу спочатку побачити свою наречену, а тоді вже вирішу: варт нею цікавитись чи ні. Коли я матиму
