Нові коментарі
15 листопада 2024 18:15
Шановна пані Галино, дякуємо Вам за Вашу творчість! Ми виправили вказану Вами неточність. Дякуємо за проявлену увагу. З повагою, адміністрація сайту
З Божою правдою
3 липня 2024 02:48
Щиро вам дякую за увагу до моєї казки з книги казок ''Богданія''. На кожному з двох сайтів, з якого ви могли передрукувати цю казку, у змісті
З Божою правдою
Українські Книги Онлайн » Пригодницькі книги » У чорних лицарів - Юрій Петрович Дольд-Михайлик

У чорних лицарів - Юрій Петрович Дольд-Михайлик

Читаємо онлайн У чорних лицарів - Юрій Петрович Дольд-Михайлик
чи меншій мірі, вороже ставилися до керівника групи Про-топопова, оскільки він категорично заперечував проти того, щоб навіть дебатувалося питання про повернення. Та й загибель їх таємнича: вона більше скидається на усунення небажаних елементів, ніж на природну смерть. Гадаю, що Протопопов міг би з цього приводу дещо розповісти...

- Ваші міркування переконливі, -схвалив Думбрайт.- Гадаю, що ми можемо без риску приступити до вивезення групи. Скільки чоловік залишається після відправки завербованих?

- З п'ятдесяти чотирьох, про яких йшла мова, троє загинуло. Отже, лишилося п'ятдесят один. З них двадцять три завербувалися. Отже, маємо двадцять вісім чоловік, враховуючи і керівника групи Протопопова, - вголос міркував Сомов.

- Протопопова скидайте з рахівниці. Для нього у мене є особливе завдання. Таким чином, нам належить відправити двадцять семеро. Переправлятимемо по кілька чоловік. Домовленість про літаки є. Першим з них я сам прибуду до Мюнхена, а ви, містер Хейендопф, на той час повинні скомплектувати кожну групу, щоб потім без затримки приставити її на місце посадки.

- Я волів би, щоб цей обов'язок взяв на себе містер Сомов, - заперечив було Хейендопф.

- Містер Сомов, не вертаючись до Мюнхена, сьогодні ж...- Думбрайт позирнув на годинника, - ні, завтра, бо сьогодні ви не встигнете! - о чотирнадцятій двадцять відлітає до Іспанії. Літак летить через Париж. Під час зупинки цю листівку вкинете в поштову скриньку авіавок-залу. Не треба, щоб іноземний штемпель привертав до неї увагу, хоч зміст її, на перший погляд зовсім невинний, навряд зможуть розшифрувати. Попереджаю вас, містер Сомов, це важливе доручення - поставтесь до нього пильно!.. По прибутті в школу, зараз же подбайте про ізольовані приміщення для новоприбулих. Нунке з цього приводу має мої вказівки... У мене все! Є якісь запитання?

- У мене одне. І навіть не запитання, а скоріше прохання, - озвався Хейендопф.- Допоможіть, щоб я рушив у зворотну путь завтра, а не сьогодні? Я обіцяв полковнику Гордону повернутися негайно, але розумієте...

- Хочеться розважитись?..- вперше посміхнувся Думбрайт.

- Звичайно, і це. Якщо пощастить впоратися із справами.

- У вас ще якісь справи в Берліні?

- Абсолютно приватного порядку. Маленький бізнес.. Думбрайт щиро розреготався.

- Кожен, хто лишився в окупованій зоні, мріє повернутися додому мільйонером... Пізнаю наших хлопців!.. І, признатися, схвалюю. Ділова хватка, чорт забирай, це теж талант!.. Що ж, містер Хейендопф, хай буде по-вашому. В разі чого, можете сказати добряці Гордону, що затримав вас я. Тільки обіцяйте: лише до завтрашнього ранку!

- Безмежно вам вдячний, містер Думбрайт!

У наскоро зіп'ятий і дощенту набитий пожильцями готель Хейендопф повернувся в чудовому настрої.

- Так з чого почнемо, добрий мій геніє?

- З розвідки, звичайно. Якщо ви почекаєте мене тут з годину...

- А може, ми б пішли на розшуки разом? -невпевнено і навіть запобігливо запропонував Хейендопф.

- Щоб зіпсувати всю справу? Ваша форма привертає увагу, як-не-як, а ви завойовник, я ж у цивільному і з походження - ви це знаєте! - німець. Мене не будуть стерегтися.

- Так то воно так... Але я захворію тут з нетерпіння! Ви хоч не баріться довше години... слово честі, я тут місця собі не знайду!

Не повернувся Сомов ні за годину, ні за дві. Він прийшов до вкрай збентеженого Хейендопфа лише о восьмій вечора, ще більше збуджений і радісний, ніж пішов.

- Усе гаразд! Пощастило! Матимете такі раритети, що все життя мене згадуватимете. Ось вам адреса - завтра рівно о чотирнадцятій ви зайдете до цієї квартири. Вас зустріне старенький, і ви його спитаєте: "Фрау Ельза вдома?" Він відповість: "Ви від Карла? Заходьте!" Сміливо йдіть за ним у підвал. Ікони я відібрав - вісімнадцять штук. Про ціну не домовлявся, торгуйтеся за кожну, хоч заправить він, мені здається, не так уже й багато: з усього видно, бідолаха в скрутному становищі. Дуже шкодую, що мій літак відлітає о чотирнадцятій двадцять, удвох ми б цю справу провернули швидше... А тепер спати...

Хейендопф виїхав другого дня з Берліна не вранці, як обіцяв Думбрайту, а лише о п'ятій дня. Це його трохи бентежило, але водночас він був безмірно задоволений: на задньому сидінні лежали всі вісімнадцять ікон. На своє щастя, він не знав, що везе справжнісінький мотлох, нашвидко поназбираний для того, кого він знав як містера Сомова, його друзями.

А Григорій Гончаренко в цей час уже сидів в ресторані аеропорту "Орлі" близько Парижа, вкинувши у поштову скриньку листівку, написану Думбрайтом, трохи подряпану саме там, де був текст. Яких випадковостей тільки не зазнає кореспонденція, потрапивши до рук неуважних листонош!

Розділ шостий
БУДНІ ШКОЛИ "ЛИЦАРІВ БЛАГОРОДНОГО ДУХУ"

Коротке перебування в Парижі вибило Гончаренка з рівноваги. Минуле підійшло впритул. Ніби час змістився в якийсь новий вимір і з шаленою швидкістю помчав назад аж до того дня, коли телеграф приніс йому звістку про смерть Моніки.

Зміст телеграми навічно викарбувався в пам'яті Григорія, але тепер він знову побачив його зримо: вузький світло-блакитний бланк з чорними, майже опуклими літерами, що стрибають перед його очима, розпливаються, знову зливаються. А потім він враз постав з невблаганною чіткістю вирізьбленого з каменю надмогильного обеліска: "За три години після вашого від'їзду невідома вантажна машина збила з шляху мадмуазель Моніку, яка, не приходячи до пам'яті, померла того ж вечора, подробиці листом, покладу вінок від вашого імені, Кубіс".

Співучасник зарані продуманого вбивства поклав вінок на могилу своєї жертви!

Григорій рідко дозволяв собі думати про Моніку. Не тому, що почав забувати її, а скоріш рятуючи її образ від забуття, йому здавалося, що спогади блякнуть, коли часто до них повертаєшся, як стирається й блякне фотокартка, яку

Відгуки про книгу У чорних лицарів - Юрій Петрович Дольд-Михайлик (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: