Божественна комедія - Аліг'єрі Данте

65. Можливий розум – схоластичний термін, що означав пізнавальну здібність.

79. Лахезіс – див. прим. Ч. XXI, 25 – 27.

86. На берег падає – до гирла Тібру або до берега Ахерону (див. прим. Ч. II, 94 – 105).

93. Розкішні різноколірні сувої – тобто веселка.

128. «Не знаю мужа» – слова Діви Марії під час Благовіщення (Єванг.).

130 – 132. Діана… в гаю Геліки не лишила. – Богиня Діана вигнала з свого гаю німфу Геліку (Каллісто), яка кохалася з Юпітером. Ревнива Юнона обернула Геліку на ведмедицю, але Юпітер узяв її на небо разом з її сином Аркадом (Метам. II).

ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ ШОСТА

Сьоме коло. – Любострасні і содоміти. – Приклади любострастя

17. З пошани – до Віргілія і до Стація, що йдуть попереду.

40. Гоморра і Содом – за біблійною легендою, міста, спалені Богом за протиприродну розпусну поведінку їх жителів.

41 – 42. Пасіфая, дружина критського царя Міноса, охоплена любовною жагою до бика, спокушала його, лягаючи в дерев’яну корову, зроблену для неї Дедалом (ант. міф.).

45. Чи буде це Ріфей… – Ріфейські гори на півночі.

77 – 78. Цезар грішив содомією з царем Віфінії Нікомедом, чим і заслужив прізвиська «цариці» і глузування під час галльського тріумфу.

82 – 87. Був двостатевим гріх… – «Це була любов двох статей, але по-тваринячому нестримна. Тому й плямуємо себе тією, що була твариною, тобто Пасіфаєю».

92. Гвідо Гвініцеллі з Болоньї, поет «ученої школи», найближчий попередник «dolce slil nuovo» (див. прим. Ч. XI, 98 і XXIV, 52 – 54).

94 – 95. Як сини кинулись до своєї матері Ізіфіли (див. прим. Ч. XXII, 112), так і Данте кинувся б обійняти Гвідо Гвініцеллі, коли б не жахався вогню.

105. Не міг не вірить другий – тобто Гвініцеллі.

113. Поки буде вірш нової мірки… – поезія італійською мовою, що виникла в першій половині XIII ст.

115 – 117. Мова йде про Арнаута (Арнальда) Даньєля, славетного провансальського поета (пом. бл. 1200).

119 – 120. Провансальський поет Джіраут де Борнель (кінця XII – початку XIII ст.), що народився в Лімузинській (нині Ліможській) області.

124. Гвіттоне – див. прим. Ч. XXIV, 56.

140 – 147. Арнаут в оригіналі говорить провансальською мовою. Його слова передаються діалектом.

ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ СЬОМА

Сьоме коло. – Любострасні. – Перехід крізь полум’я. – Сходження в Земний Рай. – Останні слова Віргілія

1 – 5. Над горою Чистилища звечоріло, і сонце стало в тому місці, де воно сходить в Єрусалимі, зокрема над Голгофою, на якій був страчений Христос; у цю хвилину на крайньому заході суходолу, в Іспанії, де тече річка Ебро, північ проходить сузір’ям Терезів, а на крайньому сході, в Індії – якраз полудень (див. прим. Ч. II, 1 – 3, 4 – 6).

18. Поетові, мабуть, згадалося ще й те, що його самого заочно засуджено до спалення живцем.

23. На плечах Геріона. – Віргілій нагадує епізод з сімнадцятої пісні «Пекла», коли обидва поети спускалися в глибини на Геріоні, тритілому і триголовому велетні.

37 – 39. Не знайшовши своєї коханої Фісби на місці побачення й вирішивши, що її пошматував хижий звір, молодий вавілонянин Пірам заколов себе мечем. Він уже конав, коли надійшла Фісба і своїм ніжним голосом продовжила йому життя на кілька хвилин. Кров його забарвила шовковицю, і її ягоди почорніли (Метам. IV).

94. Цітера – тут ранкова зоря.

97 – 108. Лія і Рахіль, біблійні персонажі. Лія – символ життя діяльного, – прообраз Мательди, яку Данте зустріне в Земному Раї. Рахіль – символ життя споглядального – прообраз Беатріче.

124. Закінчивши сходження на гору Чистилища, поети вийшли до Земного Раю, де колись, до гріхопадіння, жили Адам і Єва.

136 – 137. Тобто Беатріче.

142. Корона й митра – символи верховної – світської і церковної – влади, які має прийняти Данте як знак повної влади над собою.

ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ ВОСЬМА

Земний Рай. – Мательда. – Божественний ліс

20. Над К’яссі в соснику – в сосновому лісі (Pineta) на березі Адріатичного моря, на південь від Равенни. Ця місцевість має назву Chiassi, або Classe (від лат. classis – флот), тому що в часи імператорського Риму тут був морський порт (Portus Classis) Равенни. Згодом море відступило на схід. У цьому сосновому лісі Данте, який останні роки свого життя перебував у сім’ї равеннського синьйора Гвідо да Полента, творив терцини «Божественної комедії».

21. Еол – цар вітрів, який тримав їх на прикові в печері і випускав на своє бажання. Сірокко – південно-східний вітер з Африки.

25. Річка – Лета.

40. Жінка йшла мені устріч. – З уст Беатріче (Ч. XXXIII, 119) ми взнаємо її ім’я: Мательда, втілення діяльної любові.

49 – 51. Прозерпіну, дочку Юпітера і Церери, підземний бог Плутон викрав у той момент, коли вона збирала квіти на лузі (Метам. V).

65 – 66. В Венери… коли влучав у матір син-пустун. – Венера палко покохала Адоніса, коли її син Купідон ненароком торкнув стрілою її груди (Метам. X).

71 – 72. Геллеспонт… – Персидський цар Ксеркс, навівши мости, з величезним військом, єдиний в античну епоху, перейшов Геллеспонт (нині Дарданельська протока) і вторгнувся в Грецію (в 480 р. до н. е. ). Зазнавши поразки, він під час втечі переплив його назад у рибальському човні.

73 – 74. Герой грецької легенди Леандр, який жив у Абідосі, на азіатському березі Геллеспонту, щоночі перепливав протоку, щоб побачитися з Геро, своєю коханою, яка жила на європейському березі, в Сесті. Якось одної ночі, перепливаючи Геллеспонт, він потонув.

76 – 77. Усміх цей… в такій місцині – тобто посеред Земного Раю, назавжди втраченого для людства.

85 – 87. Данте, пам’ятаючи сказане Стацієм (Ч. XXI, 46 – 54), дивується, побачивши воду і вітер у Земному Раї.

97 – 108. Згідно з Арістотелевою фізикою, вологою парою породжуються атмосферні опади, а сухою парою – вітер. Мательда пояснює, що випари води й землі йдуть знизу вгору з теплотою (під впливом сонячного тепла). На горі ж Чистилища од брами аж до саду на шпилі немає вітрів. Тут відчувається тільки рівномірний круговорот земної атмосфери зі сходу на захід, що виникав через обертання Першого Рушія, тобто дев’ятого неба, яке приводить у рух замкнені в ньому вісім небес.

121 – 133. Потік, що тече в Земному Раї, поділяється на два (двома річками далі протіка). Вліво струмує Лета, яка знищує пам’ять про вчинені гріхи: вправо – Євноя («добра пам’ять»), що воскрешає