Тіні минулого - Дроянда

Темні версії їх самих виходили з дзеркальної підлоги, мов живі відображення їхніх найгірших страхів і сумнівів. Вони не просто повторювали їхні рухи – вони діяли самостійно, дивлячись на оригінали з презирством і насмішкою.

Анна зробила крок назад, але її темна копія рушила вперед, виблискуючи червоними очима.

— Ти завжди боялася сили, — прошипіла її тінь. — Але що, якщо саме вона зробить тебе наймогутнішою?

— Я не така, як ти! — вигукнула Анна, і її долоні засвітилися блакитним світлом.

— Ні. Просто ти ще не прийняла те, ким можеш бути…

Дмитро дивився на свою копію, що стояла перед ним у ланцюгах, але водночас усміхалася, ніби саме це робило його сильним.

— Ти віддав би все, щоб бути вільним, — промовив він сам до себе.

— Але я не буду рабом своїх страхів, — Дмитро стиснув кулаки, відчуваючи, як у ньому пробуджується сила.

Вікторія ж бачила себе, яка вже втратила контроль над магією.

— Але справжня сила — це не хаос, — відповіла Вікторія, викликаючи навколо себе вихор синього полум'я.

Ліза тремтіла, коли її темна версія проходила крізь неї, змушуючи знову відчути всі ті моменти, коли вона почувалася самотньою.

— Ніхто тебе ніколи не помічав, і цього не змінити, — промовила тінь.

— Але тепер я бачу себе! І цього достатньо! — Ліза підняла голову, і її тінь розчинилася в повітрі.

Орест стояв перед собою, сидячим на троні, сповненим холодного відчаю.

— Ти вибрав би владу замість всього іншого, — прошепотів темний Орест.

— Але справжній лідер — це не той, хто править, а той, хто веде за собою, — відповів Орест, і його копія зникла.

Коли всі тіні розчинилися, кімната знову стала світлою. Дзеркальна підлога зникла, а двері, яких раніше не було, відкрилися перед ними.

— Ми це зробили, — видихнула Анна.

— Ми перемогли самих себе, — додала Вікторія.

Тепер вони були готові йти далі. Але що чекало за цими дверима?..