Тіні минулого - Дроянда

Тварини, магічні вовки, все ще стояли перед ними, але їхня енергія почала зменшуватися, як тільки образ стародавнього магії розсіявся в повітрі. Вони були немов сторожі, що охороняють кордони між світами, і, хоча їхня присутність була важливою, вони не приносили конкретних відповідей.

Анна, Вікторія, Богдан, Ліза, Дмитро і Орест залишилися стояти на місці, обдумуючи побачене. Страх не був домінуючим, але почуття невідомості було присутнє у всіх.

— Цей маг не казав, хто саме буде нашими ворогами, — сказала Ліза, намагаючись зрозуміти, що відбулося. — Це не може бути просто так. Нам потрібно більше знати.

— Ми знаємо тільки те, що нам дали ці створіння, — сказав Орест, оглядаючи вовків. — Вони принесли попередження. Але хто цей новий ворог, і чому він пов'язаний з магією?

Вікторія подивилася на свого брата Дмитра, потім на всіх решту. Вона відчувала, що відповідь на це питання могла бути складною, навіть небезпечною.

— Ми знаємо, що перемогли Князя Сутінків, але зараз ми бачимо, що є щось глибше. Можливо, новий ворог — це та сама тінь, що залишилася після його падіння, або ж щось навіть більше, — сказала Вікторія, її очі були проникливими, як завжди.

— Ми повинні підготуватися, — проговорив Богдан, і його голос звучав впевнено. — Потрібно знайти сили і ресурси. Не можна допустити, щоб магія знову пробудилася в злі.

Тим часом, поки вони обговорювали ситуацію, тварини залишались на місці, спостерігаючи за ними, і наче чекали на наступний крок. Нарешті один із вовків, той, що здався головним, обережно підійшов до Вікторії і тихо заговорив, хоча це було більше на рівні відчуттів, ніж слів.

— Ваша боротьба не закінчена. Тіні, які ви перемогли, — це тільки один аспект темряви. Ваша сила має розвиватися, але вам доведеться зустрітися з чимось новим. Ворог буде невидимий, і буде сильніше, ніж ви собі уявляєте.

Вікторія вдихнула і перевела погляд на своїх друзів. Вона зрозуміла, що їм необхідно буде пройти нові випробування, і, хоч це й лякало, вона знала, що вони зможуть подолати всі труднощі разом.

— Я відчуваю, що це не просто попередження. Нам треба йти шукати нову силу. І, можливо, нові союзники, — сказала вона.

— Але що ми будемо робити далі? — запитав Богдан. — Як знайти цих нових союзників? Як взагалі йти в наступну битву, коли навіть не знаємо, хто перед нами?

Ліза звернулася до тварин:

— Ви могли б допомогти нам знайти шлях? Ви — провісники, чи знаєте ви, де ми маємо йти?

Вовк підняв голову, ніби розмірковуючи. І лише після декількох моментів тиші, він відповів:

— Ваш шлях почнеться там, де світи зливаються. Там, де світло і темрява зустрічаються. І там ви зустрінете того, хто вам допоможе.

З цими словами вовк повільно повернувся назад і пішов, його силует зникав у далечині.

— Де ці місця, де світи зливаються? Що це за місце? — запитала Ліза, і в її голосі лунала тривога.

— Ми ще не знаємо, але ми знайдемо, — сказав Дмитро. — Давайте діяти разом. Зараз не час сумніватися.

Почався новий етап. Вони не знали, що саме їм належить знайти, але були готові до будь-яких труднощів. Ворог, який вони ще не бачили, ставав все ближчим. Магія була в їхніх жилах, але вона більше не була їхнім єдиним союзником.

Вони знали, що наступний крок буде вирішальним. І хоча вони ще не мали чіткої мети, їхнє серце було сповнене рішучості. Вони йшли далі, хоча і не знали, що чекає їх попереду, але тепер вони не мали права зупинятися.