Тіні минулого - Дроянда

Вони рухалися все далі в темряву, і кожен крок відчувався важким. Вікторія, Богдан, Ліза, Дмитро, Орест і Анна почали відчувати, як магія, яка раніше дарувала їм силу, тепер стала тягарем. Вони розуміли, що для того, аби справитися з новим ворогом, їм потрібно буде знайти баланс між силою і мудрістю, що поступово набувалася за час їхніх подорожей.

— Ми вже не можемо діяти так, як раніше, — сказала Вікторія, озираючись на своїх друзів. — Магія, яку ми використовували для боротьби, більше не є такою ефективною. Ми повинні знайти нові способи.

— Якщо ми хочемо перемогти, нам потрібно більше, ніж сила, — додав Богдан. — Потрібна стратегія, підтримка інших, а також знання того, що чекає нас попереду.

Анна поглянула на зорі, що вже світилися в небі. Вона згадала слова тварин і задумалася.

— Нам потрібно йти до місця, де зустрічаються світи, — сказала вона тихо. — Це не просто метафора. Тобі ж, Вікторіє, не було відчуття, що ми наближаємось до якоїсь точки, де магія з'єднується з чимось іншим?

— Так, я це відчуваю, — погодилася Вікторія. — Але що це може означати? Що за місце?

— Це може бути місце, де магія змішується з чимось не менш потужним. Можливо, там є сили, які не підкоряються навіть самому Князю Сутінків, — сказав Орест, його вираз обличчя став серйозним. — І, можливо, це місце приведе нас до відповіді.

Вони вирушили в подорож, яка не тільки вела їх фізично, але й прокладала шлях до розуміння їхньої сили і того, чому вони обрали саме цей шлях. Бій з Князем Сутінків був лише першим кроком. Те, що чекає на них попереду, було набагато більшим випробуванням.

Вогонь і холод — ці два елементи стали темою їхніх подорожей. Вони проходили через місця, де температура змінювалася від екстремального холоду до вогняних полів. Все більше ставало очевидно, що для досягнення їхньої мети вони повинні навчитися поєднувати ці дві стихії, бо тільки тоді магія, яку вони освоїли, набуде справжньої сили.

Вікторія була перша, хто помітила дивні зміни в атмосфері, коли вони підійшли до місця, яке виглядало як перехрестя світів. На горизонті виглядало, ніби сонце і місяць одночасно стояли в небі, а з повітря линула енергія, яку вони ще не відчували раніше.

— Ось це місце, — сказала Вікторія з поштивим здивуванням у голосі. — Ми тут. Це місце, де магія зливається з іншими світами.

Перед ними відкрилась велика ущелина, через яку вони повинні були пройти, аби потрапити в серце цієї реальності. Вони відчували, як енергія цього місця наповнює їх до країв.

— Це межа, — сказав Дмитро, коли вони увійшли в ущелину. — І цей шлях не буде легким.

Дорога вела їх у темряву, де з кожним кроком вони відчували все більшу магічну напругу. Це було місце, де світи зустрічаються, і воно не могло бути звичайним.

— Усі готові? — запитав Орест, вже відчуваючи навислу небезпеку.

Вікторія відповіла першою:

— Ми готові. Ми не можемо повернутися назад. Між світами ми знайдемо свій шлях.

Раптом простір перед ними змінився, і вони опинилися перед величезним порталом, що світився м’яким світлом.

— Це ворота, — промовив Богдан. — Ворота між світами, і тут нам потрібно буде зробити вибір.

Тварини, що слідували за ними, зупинилися біля порталу і мовчки поглянули на них. Відчувалося, що цей шлях не можна пройти без намагання зустріти свої найглибші страхи та бажання.

— Йдемо, — сказав Дмитро і крокнув у портал.

Їхні тіні злилися, і портал поглинув їх у темряву. Вони знали, що в їхньому майбутньому були не тільки виклики, а й величезні можливості, але тепер їм залишалося лише одне — пройти через випробування.

Невідоме було перед ними, і вони йшли, тримаючи одне одного за руки, бо це було єдине, що допомогло б їм вистояти в боротьбі зі світом, який тільки починав розкривати свої темні секрети.