Півтори тисячі років разом. Спільна історія українців і тюркських народів - Петро Михайлович Кралюк
Отже, план, який виношував делла Валле, не був реалізований. Відомо, що цей дипломат вів переговори з козацькими послами. У 1625 р. делла Валле повернувся на батьківщину. Свої подорожі він описав у формі листів до приятеля, професора медицини Неапольського університету Маріо Скіпано. Уперше їх опублікували в Римі у 1650—1653 рр., а згодом переклали багатьма європейськими мовами.
У цих листах чимало уваги приділено запорізьким козакам. Адже саме вони мали зіграти одну із ключових ролей у створенні згаданого торгового коридору. Зокрема, делла Валле пише:
«Козаки… не є назвою одної нації, але вони творять згромадження народів, зібраних з різних сторін і сект, головне для них, щоб тільки були християнами. Вони без жінок, дітей і приватних домів, не визнаючи зверхності жадного князя, живуть далеко від міст в укріпленнях, які знаходяться в лісах, в горах або коло рік. Підлягають, майже як наші бандити, своїм вождям і утримуються з добичі, що їх здобувають собі шаблею. Різняться, однак, і від наших бандитів тим, що не грабують і не нищать країни своїх князів, якщо живуть з ними у мирній згоді. Навпаки, часто беруть участь у війнах на службі цих князів, виконуючи цю службу з вірністю. Вони постійно рейдують та піратствують на суші і на морі проти близьких ворогів, себто турків і інших магометанів. Але з цього приводу їх не переслідують князі їхніх країн, а навпаки, їх заохочують і навіть підтримують провізіями та грішми».
Делла Валле схильний трактувати козаків як «збиранину» з представників різних народів і як розбійників. Але розбійників «корисних», до того ж інтегрованими в суспільно-політичні структури. Не даремно він звертає увагу на співпрацю козаків та князів, які фактично представляли державні структури. Також зверталася увага на те, що козаки є християнами і воюють проти магометан.
Коли делла Валле говорить про християнство українських козаків, він розглядає це християнство як таке, що є близьким до християнства західного, «латинського». При цьому автор спеціально звертає увагу на російських козаків, відзначаючи їхню єретичність: вони, мовляв, наслідують «грецькі єресі» і погано ставляться до латинян. Тому делла Валле заявляє, що він «не мав на думці злучити російських козаків з персами». А ось щодо українських козаків, то тут ситуація інакша:
«Моя думка була, щоб поєднати персів з козаками Польщі, а головно з тими, що мають свій осідок на гирлі ріки Бористена над Чорним морем, де без вибудованого міста вони частинно живуть в шатрах, частинно в куренях, хоронені водами та мочаристим тереном, що вони, коли хочуть, можуть заводнити зо всіх сторін так, що ні із суші, ні з моря на них не можна напасти й не можна їх вигнати з їхньої фортеці».
Далі цей автор детально описує морські походи козаків, вказуючи, що вони нападають на такі турецькі міста, як Синоп, Кафа, Трапезунд. Козаки успішно воюють проти турків. «До чого стремлять у майбутньому козаки, захоплені і горді своїми осягненнями, залишаю уяві Вашої Милості, – пише делла Валле. – Я тільки скажу те, що сам від них чув, – вони надіються одного дня взяти Константинопіль; вони кажуть, що для них було зарезервовано звільнення цієї країни й існують пророцтва, які це ясно пророчать».
Цей автор досить оптимістично дивиться на майбутнє козаків. Він сподівається, що кількісно вони будуть зростати, відбудеться їхнє «усуспільнення» й козаки заведуть собі жінок. «Я, – говорить делла Валле, – студіюючи їхній стан та їхній спосіб життя, думаю направду, що вони одного дня створять для себе одну могутню республіку, бо з такими самими принципами почали славні спартанці, лакедемонійці, як також і сицилійці, картаґенці і навіть самі римляни, а в модерних часах голландці».
Власне, делла Валле і пропонував створити цю республіку в Трапезунді. Для козаків, вважав він, «це вже не означало б тільки зграбувати й втекти, як це бувало дотепер, але затримати з перською поміччю певну територію, а найголовніше, околицю Трапезунда, яка граничить на суші з Перською державою, а для козаків є вигідною, бо лежить на побережжі моря». Тобто з допомогою Персії тут козаки мали осісти й освоїти цю територію. При цьому могли б допомагати сусіднім грузинським князям. І ось цей союз козаків, грузинів та персів забезпечував би торговий коридор з Індії та Персії до Чорного моря.
Звичайно, делла Валле, говорячи про цей план, звертав увагу на християнські чесноти: «В цій справі навіть кожний засліплений інтелект має добачувати християнську чесноту і корисність; крім того, вона є легкою і високо оціненою. Перський король не хоче нічого іншого – тільки це, він же ж ніколи не омине жадної можливості для нищення турків; а приятельство кожного князя та християнського народу за цим шукає, цього добивається й добивалося вже довгі роки. А щодо козаків, то навіть не можна подумати, щоб їм було неприємним одержання такої сильної підтримки хоч би від князя іншого закону. Щодо мене, то мені виглядало, що я гідний посередник для їхніх переговорів. Насамперед, я християнин, якими є теж козаки Польщі. Вони є християнами і у великій мірі католиками й тим самим мали б мені довіряти. Дальше, я римський підданий папи, кого перський король дуже шанує, а крім того, я є людина добре поінформована, яка може говорити про речі на основі певних підстав, тому-то я мушу викликати у перського шаха, якому пропоную тільки його добро, велику віру та довір’я».
Звісно, заяви делла Валле про «католицькість» українських козаків можуть викликати здивування. Але не поспішаймо з
