Мистецтво мріяти. Як отримати те, чого насправді бажаєш - Барбара Шер
Купівля цього коня докорінно змінила життя Еллен та її особистість. Вона була такою життєрадісною й захопленою вчителькою, що слава про неї поширилася по всій території Нью-Джерсі, а попит на її уроки підвищився настільки, що їй знадобився другий кінь – і вона могла вже собі це дозволити. Наступного року вона планує присвятити навчанню верхової їзди весь свій час.
Те саме трапилося з Даяною, яка займається тепер плануванням міст, а розпочинала кар’єру з відвідання зборів об’єднань домовласників вечорами після роботи. Те саме буде й з вами. Якщо ваша мета – заробляти на життя тим, що ви любите, починайте займатися цим просто задля втіхи.
Коли хтось усе ж таки наполягає, що я не розумію їхньої проблеми, що вони справді не мають часу, я кажу: «Спробуйте провести сеанс скарг». Адже твердження «У мене немає часу» може бути проблемою, пов’язаною з емоціями. Це означає, що ви боїтесь і ваша зайнятість – це спосіб залишатися в безпеці. Я навчу вас прийомів боротьби з таким страхом у наступних двох розділах. А поки що можете йти вперед і починати звільняти певні години для справ, необхідних для досягнення мети. Зробити це можна, аналізуючи, як ви проводите час зараз, аби далі чітко визначити ті види діяльності, котрими ви заповнюєте та вбиваєте час і в яких ховаються страх та біль. Я називаю їх моделями ухиляння, і саме вони стануть основним джерелом вашого нового часу.
Як ви проводите час зараз: актуальні моделі
Більшість із нас дуже туманно уявляє, як ми справді проводимо час, – і вас може приголомшити те, про що ви дізнаєтесь. Але якщо ви думаєте, що у вас є проблема із часом, я дійсно рекомендую виконати наступну вправу (за умови, що ви її витримаєте), оскільки те, як ви проводите свої дні, відображує те, як ви проводите своє життя. Саме тут, у сфері дрібних деталей вашого дня, доведеться щось змінювати, якщо ви хочете, аби змінилося ваше життя. Але перед тим, як ви це робитимете, потрібно пильно й чесно подивитися на ці деталі.
Спробуйте записати, не ухиляючись і не обманюючи, як ви справді використовували свій час щодня протягом тижня. Це навіть складніше, ніж відстежити, на що було витрачено кожну копійку, аби зрозуміти, куди зникають гроші, – але це можливо.
Заповніть таблицю:
Більшість людей реагують на те, що вони з’ясували, в один із двох способів: 1) «Я й гадки не мав, що марную стільки часу!» або 2) «На моєму надгробку буде написано: „Він (вона) був (була) гарною людиною, яка багатьох обіпрала, нагодувала й зробила щасливими“». Представників першої групи ми назвемо зволікальниками (прокрастинаторами), а другої – зразковою жінкою / зразковим годувальником.
Зволікальник
Якщо ви з’ясували, що багато вашого часу марнується на моделі ухиляння, не докоряйте собі надто сильно. І насамперед – не приймайте радикальних рішень щодо змін. Ви чудово знаєте, що обіцянка «Я ніколи більше не дивитимуся жодних фільмів допізна або не візьму до рук „Космополітен“!» веде прямісінько до «злочинної» вакханалії в тій сфері, де ви клялися чогось не робити. Це запрошення, якому не може опиратися шибеник, що сидить усередині вас. Чи не найгірше та найпотаємніше марнують свій час найсуворіші пуритани, бо вони так багато вимагають від себе, що їхні шибеники постійно бунтують.
Річ у тім, що ви не можете позбутися моделей ухиляння й не повинні цього робити. Вони вам потрібні. Вам просто необхідно час від часу потурати своїм маленьким примхам – подивитися кіно допізна, прочитати бестселер у м’якій обкладинці, випити пива, потеревенити по телефону або просто нічого не робити. Весь фокус у тому, що треба їх розпланувати. Саме так, хоч як абсурдно це звучить: складіть розклад своїх моделей ухиляння, аби могли з нетерпінням очікувати на них, замість того щоб дозволяти собі потурати їм коли заманеться.
Якщо ви не є мамою двох дітей, яким менш ніж три роки (у такому випадку вам краще знайти іншу матусю, з якою ви могли б обмінюватися часом), ваша таблиця показала, що принаймні одну-дві годинки на день ви можете поспати або подивитися футбол чи серіал, перечитати ранкові газети, прибрати в шафі або столі, у яких уже прибирали минулого тижня. Імовірно, це відбувається, коли ви самі, у моменти затишшя перед бурею активних дій та вимог, наприклад, під час обідньої перерви на роботі, удень, коли діти ще не прийшли додому, або ввечері, після того як вони лягли спати. Це ідеальна можливість попрацювати над вашою метою – але вам також потрібно трохи поледарювати й розслабитись.
Ось що ви маєте робити. По-перше, оберіть один із цих періодів і позначте його як час, що належить вам. (Зверніть увагу: ви не отримуєте його за рахунок когось або чогось – поки що ні. Зараз ви просто визнаєте офіційний статус і позитивність того, що вже фактично існує.) Спробуйте визначити межі цього періоду, скажімо, з 13:30 до 15:00. Якщо у вас записник-щоденник, у якому є рядки з розподілом за годинами, обведіть цей проміжок червоною лінією і назвіть його «Мій час».
Вам не обов’язково виділяти формальний період кожного дня, якщо тільки ви самі цього не бажаєте. Це може бути один раз, двічі або тричі на тиждень, але постарайтеся визначити той самий час кожного дня чи кожного тижня, наприклад: «З пів на другу до третьої дня по вівторках та четвергах». Варто робити це саме так, тому що ритуал – чудова протиотрута в боротьбі з відкладанням на потім. Установлення чіткого й регулярного часу для певних справ підвищує ймовірність того, що ви їх виконаєте. Це дуже схоже на ситуацію з оплатою рахунків першого числа кожного місяця. Мені здається, що надійність і своєчасність, притаманні вам як абонентові телефонної компанії, повинні не меншою мірою виявлятись у ваших зобов’язаннях щодо самого себе. Якщо забудете оплатити квитанцію, вам просто вимкнуть телефон. Забудете про
