Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України - Колектив авторів

підстави для зарахування невідпрацьованих днів у цей строк, то від­бування виправних робіт буде продовжене до повного відпрацювання засу­дженим призначеної кількості днів. При обчисленні строку виправних робіт слід виходити з того, що законна тривалість робочого часу працівників не мо­же перевищувати 40 годин на тиждень. При укладенні колективного договору підприємства і організації можуть встановлювати скорочену норму тривалос­ті робочого часу, ніж передбачено законом (ст. 50 Кодексу законів про працю України).

3. До строку відбування покарання також зараховується:

а) час, протягом якого засуджена особа не працювала з поважних причин і за нею відповідно до закону зберігалася заробітна плата (наприклад, медичне обстеження, виконання громадських чи державних обов’язків тощо);

б) час, коли засудженій особі не надавалася робота на підприємстві через її відсутність, що підтверджується наказом по підприємству (або витягом з нього);

в) час, протягом якого засуджена особа перебувала на обліку в державній службі зайнятості і їй було надано статус безробітної, що підтверджується від­повідною довідкою щокварталу. У цьому разі кожен місяць перебування у ста­тусі безробітного зараховується до строку покарання як календарний місяць виправних робіт;

г) час, протягом якого засуджена особа перебувала під вартою у зв’язку з учиненням злочину, за який відбуває виправні роботи. У строк відбування ви­правних робіт зараховується один день ув'язнення за три дні виправних робіт відповідно до ч. 4 ст. 338 КПК України (тобто, кожні десять днів тримання під вартою зараховуються як один місяць виправних робіт). При цьому строк по­переднього ув’язнення, що підлягає зарахуванню, повинен бути чітко вказа­ний у вироку. Зарахуванню підлягає кожен день тримання під вартою, неза­лежно від того, скільки часу протягом останнього дня засуджений перебував під вартою.

4. У строк відбування покарання не зараховується:

а) час хвороби, спричиненої алкогольним, наркотичним або токсичним сп'янінням або діями, пов'язаними з ними, грубим порушенням правил техні­ки безпеки, умисним заподіянням собі тілесних ушкоджень;

б) час відбування адміністративного стягнення у виді арешту або виправ­них робіт;

в) час тримання під вартою як запобіжного заходу з іншої кримінальної справи у період відбування виправних робіт у випадках, коли вина в учиненні злочину доведена в установленому законом порядку. Виходячи із загальних принципів діючого законодавства цей час підлягає зарахуванню у випадках, коли дане рішення відмінене у встановленому законом порядку або за кримі­нальною справою винесено виправдувальний вирок;

г) час, протягом якого покарання не виконувалось у зв’язку зі звільнен­ням від його відбування з випробуванням відповідно до рішення суду;

ґ) час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося міс­це роботи (посада) і йому надавалося матеріальне забезпечення за загальнообо­в’язковим державним соціальним страхуванням (наприклад, час хвороби та пе­ребування на лікарняному);

д) час, коли працівник фактично не працював, хоча за ним зберігалося міс­це роботи (посада), але йому не виплачувалася заробітна плата у порядку, ви­значеному статтями 25—26 Закону України «Про відпустки», за винятком від­пустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнен­ня нею шестирічного віку;

е) час навчання новим професіям (спеціальностям) осіб, звільнених у зв'яз­ку зі змінами в організації виробництва та праці, у тому числі з ліквідацією, рео­рганізацією або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, ско­роченням чисельності або штату працівників.

5. У день закінчення строку покарання (а при звільненні від відбування покарання з інших підстав — не пізніше наступного робочого дня після одержання відповідних документів, ч. 6 ст. 153 КВК) кримінально-виконавча ін­спекція доводить до відома засудженої особи і адміністрації підприємства, уста­нови, організації за місцем її роботи про припинення відрахувань із заробітної плати і скасування обмежень, пов’язаних з відбуванням покарання.

6. Якщо строк покарання закінчується у вихідний чи святковий день, за­суджений повинен бути знятий з обліку у передвихідний чи святковий день. При обчисленні строку покарання місяцями він закінчується відповідного чи­сла останнього місяця. Покарання вважається відбутим лише тоді, коли кіль­кість відпрацьованих засудженим днів відповідатиме кількості робочих днів, що припадають (згідно з графіком) на кожен місяць, окремі його періоди та встановленому судом строку покарання в цілому.

7. Якщо під час відбування виправних робіт засуджений направлявся для примусового лікування від алкоголізму в лікувально-трудовий профілакторій Державного департаменту України, в строк виправних робіт також зарахову­ється час, протягом якого засуджений лікувався і з його заробітку в ЛТП про­вадилися відрахування.

Стаття 44. Обов'язки власника підприємства,установи, органі­зації або уповноваженого ним органу за місцем від­бування засудженими покарання у виді виправних робіт

1. На власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган за місцем відбування засудженим покарання у виді виправних робіт по­кладається:

щомісячне відрахування визначеної вироком суду частини заробітної пла­ти і перерахування утриманої суми в дохід держави;

додержання порядку та умов відбування покарання, передбачених цим Ко­дексом;

своєчасне інформування кримінально-виконавчої інспекції про ухилення засудженого від відбування покарання, переведення засудженого на іншу ро­боту чи посаду, а також його звільнення;

щомісячне інформування кримінально-виконавчої інспекції про кількість робочих днів за графіком на підприємстві, в установі, організації, кількість фактично відпрацьованих засудженим робочих днів, розмір заробітної плати і утримань з неї за вироком суду, кількість прогулів, кількість днів тимчасо­вої непрацездатності за листком непрацездатності та з інших причин.

2. У разі систематичного неправильного або несвоєчасного відрахування сум із заробітку засудженого, а також невиконання інших вимог цієї статті кримінально-виконавча інспекція надсилає матеріали прокуророві для вирі­шення питання про притягнення винних осіб до відповідальності згідно із за­коном.

1. Засуджені до покарання у виді виправних робіт за місцем роботи зали­шаються суб’єктами трудових правовідносин. Виправлення їх відбувається за участі у суспільно корисній праці