Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода

Феофан Прокопович пояснював слово "человѣконенавидцы" так: "...суть нѣцыи... или тайным бѣсом льстиміи, или меланколією помрачаємьі, которыи таковаго нВкоєго имѣют урода, что вся им грѣшно и скверно мнится быти, что либо увидят чудно, весело, велико и славно, аще и праведно, и правильно, и не богопротивно, напримѣр: лучше любят день ненастный, нежели ведро, лучше возрадуются вѣдомостьми скорбными, нежели добрыми, самаго счастія не любят, и не вѣм, как то о самих себѣ думают, а о прочіих так: аще кого видят здрава и в добром поведеній, то, конечно, не свят, - хотѣли бы всѣм человѣком быти злообразным, горбатым, темным, не благополучним, и развѣ в таком состояніи любили бы их. Таковых еллины древній нарицали місантропы, сієст человѣконенавидцы" [Прокопович Ѳ. Слово в недѣлю цвѣтную о власти и чести царской // Ѳеофана Прокоповича, архієпископа Великаго Новаграда и Великих Дук... слова и рѣчи. -Санкт-Петербург, 1760. - Ч. 1. - С. 241-242].

54 Євангелія від св. Матвія 5: 44; Євангелія від св. Дуки 6: 27; 6: 35.

До Йова [Базилевича]

Автограф цього листа зберігається в рукописному відділі Російської національної бібліотеки ім. М. Є. Салтикова-Щедріна (Санкт-Петербург) (ф. Титова, № 1395). Уперше опублікований Павлом Поповим на сторінках київського часопису «Радянське літературознавство» [див.: Попов П. М. З листування Г. С. Сковороди// Радянське літературознавство. - 1955. -Т. 18. - С. 64]. Подаємо за автографом.

55 Йов Базилевич із 1763 р. був ректором Харківського колегіуму [див.: Ніженець А. На зламі двох світів. Розвідка про Г. С. Сковороду і Харківський колегіум. - Харків, 1970. -С. 98].

56 Далі фрагмент тексту пошкоджено.

57 Книга Псалмів 61 (62): 5. Пор.: оустьі свой/ии Б/Мгос/іов/іа^Х, й сердце/иъ свой/иъ

K/iEHA^S.

58 Даврентій Кордет (1720-1781 pp.) став настоятелем Святогірського монастиря в 1765 р. з волі неприхильного до нього Порфирія Крайського, який був білгородським архієреєм упродовж 1763-1768 pp. До цього Кордет викладав у Харківському колегіумі поетику та риторику, з 1758-го по 1764 р. обіймав посаду префекта й викладача філософії (на цю посаду його призначив попередній білгородський єпископ Йоасаф Миткевич). Нарешті, у 1770-1775рр. був ректором Харківського колегіуму. Як вихованець Києво-Могилянської академії, Кордет був добре освіченою людиною, гарним філософом, ритором, природознавцем, педагогом [див.: НіженецьА. На зламі двох світів. Розвідка про Г. С. Сковороду і Харківський колегіум. - Харків, 1970. - С. 95, 96-98].

59 Далі фрагмент тексту пошкоджено.

60 Далі фрагмент тексту пошкоджено.

61 Від лат. concordia - 'одностайність, злагода'.

62 Див. прим. 182 до циклу «Сад божественных пѣсней».

63 Далі фрагмент тексту пошкоджено.

64 Див. прим. 108 до циклу «Басни Харьковскія».

65 Від лат. subtilitas - 'тонкощі'.

66 Очевидно, Сковорода має на думці "четверте, Сонцеве небо", яке описав Данте в 10-14-ій піснях «Раю» [див.: Данте Аліг'ері. Божественна комедія / Переклад з італійської та примітки Євгена Дроб'язка. - Київ, 1976. - С. 424-448]. Тут Данте помістив душі найкращих богословів, зокрема Томи Аквінського, Альберта Великого, Петра Ломбардського, Ісидора Севільського, Беду Достойного, Сігера Брабантського та інших. Із другого боку, Сковорода міг мати на думці й так зване "емпірейське", тобто "вогняне", небо, яке є "місцем перебування блаженних, хоча його існування не підтверджується жодним фізичним аргументом, і немає про це доказів в Святому Письмі". Тим часом у Святому Письмі йдеться про "третє небо як крайнє, куди вознісся св. Павло, і тому там визнають тільки троє небес" [Прокопович Ф. Натурфілософія, або Фізика // Прокопович Ф. Філософські твори: У 3 т. - Київ, 1980. - Т. 2. - С. 326]. Прокопович має на думці слова: вос^ицгенл бывіш TdKOBdTO до третЇАГш нвсе - з Другого послання св. ап. Павла до коринтян 12: 2.

67 Можна припустити, що Сковорода має на думці Барбація (Barbatius) - персонажа діалогу Еразма Роттердамського «Дослідження віри» («Inquisitio») [див.: Opera omnia Desiderii Erasmi Roterodami. - Amsterdam; London; New York; Tokyo, 1972. - Ordinis I. -T. 3. - P. 363-374], в якому Барбацій разом з Авлом (Avlus) ведуть розмову про апостольський Символ віри (de Symbolo Apostolorum) [див.: Эразм Роттердамский. Разго-ворьг запросто / Пер. с лат. С. Маркиша. - Москва, 1969. - С. 208-220].

68 Апеллес (гр. АтіеААцс,) (356-308 pp. до н. е.) - славетний давньогрецький майстер монументального малярства, придворний художник Олександра Македонського, а перегодом - Птолемея.

69 Найвідомішою картиною Апеллеса була «Афродіта, що виходить з моря» (АфроЬіхц Avabovfitvi]). Сковорода має на думці історію, описану Плінієм Старшим у «Природознавчій історії» (XXXV, 92): "Почав Апеллес на острові Кос малювати іншу Венеру з наміром створити ще кращу картину від першої. Але заздрісна смерть не дала йому змоги завершити цей твір: виконана була тільки його частина, і не знайшлося нікого, хто міг би продовжити цю роботу на підставі збережених ескізів" [Віхи в історії античної естетики: Збірник. - Київ, 1988. - С. 206-207].

Є також інший схожий сюжет, згідно з яким Апеллес почав малювати портрет Єлени Троянської, але, бувши не в змозі його завершити, залишив порожнє місце й написав на ньому: "Тут місце Єлени". Цей сюжет був популярний в Україні за часів бароко [див., наприклад: Arnold od swiptego Floryana. Insignia, to iest Tryumfalne znaki przy koronacyi Nayswi^tszey Maryi Panny // Zbior na wybor panegiryczno kaznodzieyskich perel honor dawno od Troycy S. na niebie, a teraz od o. s. Benedykta XIII na ziemi, Nayswi^tszey Maryi P. у Matki w cudownym ley Obrazie na s. gorze Rozancowey nad Podkamieniem... - Lwow, 1731.-S. 29].

70 Далі йде розчерк Сковороди.

71 Довжик - село, засноване 1650 р. (тепер: Золочівського р-ну Харківської обл.). Це село належало Петрові Андрійовичу Щербиніну. У кого мешкав тут Сковорода, - невідомо.

[До Василя Степановича Томари]

Цей лист (як свідчить супровідна примітка) Сковорода написав у Харкові 20 серпня 1772 р. На думку Леоніда Махновця, його адресовано Василеві Томарі, який на ту пору перебував у Грузії. Подаємо за списком, котрий зберігається у відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка HAH України (ф. 86, № 25, лист іде під № 10).