Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода
До Федора Жебокрицького
Автограф цього листа зберігається у відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка HAH України (ф. 86, № 24, арк. 105). Уперше опублікований у харківському виданні творів Сковороди 1894 р. Подаємо за автографом.
26 Федір Жебокрицький - приятель Сковороди, докладніших відомостей про якого немає.
27 Очевидно, Сковорода має на думці закінчення сатири Горація І, 9: "Чорне сонце для мене, / Видно, зійшло того дня! Утік нечестивий, лишивши, / Друга свого під ножем! Та тут позивач випадково / Нас перейняв. 'Ти, поганче, куди?' - закричав. А до мене: / 'Будеш за свідка?' А я уже й вухо йому підставляю. / Силою гонить базіку на суд. Людей назбиралось!.. / Крик, метушня... Ось так Аполлон мене вирвав од смерті!" [Квінт Горацій Флакк. Твори / Переклад, передмова та примітки Андрія Содомори. - Київ, 1982. - С. 149].
28 Ідеться, очевидно, про Григорія Ковалинського.
29 Сковорода має на думці Перше послання св. ап. Павла до коринтян 9: 24. Пор.: "Nescitis quod hi, qui in stadio currunt, omnes quidem currunt, sed unus accipit brabium? Sic currite, ut comprehendatis". У перекладі Івана Огієнка: "Хіба ви не знаєте, що ті, хто на перегонах біжить, усі біжать, але нагороду приймає один? Біжіть так, щоб одержали ви!".
30 Кінець слова втрачено через дефект рукопису.
31 Кінець слова втрачено через дефект рукопису.
32 Сковорода має на думці слова: "...Царство Небесне здобувається силою..." (Євангелія від св. Матвія 11: 12). Тим часом мотив "дівочої незайманості" міг бути навіяний «Домашніми бесідами» Еразма Роттердамського. Пор.: "І вам, чоловікам, а не нам, жінкам, личить просити дозводу на нього [шлюб]. Дівчата раді схопленню і насильству, інколи навіть тоді, коли вони палко кохають" [Еразм Роттердомський. Похвала глупоті. Домашні бесіди / Перекл. з латини В. Литвинова, Й. Кобова. - Київ, 1993. - С. 140].
33 Під "царем" Сковорода має на думці Христа.
34 Неточна цитата з Послання св. ап. Павла до римлян 11: 33. Пор.: W, Г/іХбинл богутствл й пре/иХдрости й рЛ^Нліа бжїа!
35 Рукопис пошкоджено.
До Василя Максимовича
Автограф цього листа зберігається у відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України (ф. 86, № 24, арк. 123-126). Уперше опублікований у харківському виданні творів Сковороди 1894 р. Подаємо за автографом.
36 Василь Максимович - приятель Сковороди, докладніших відомостей про якого немає.
37 Згідно з еклезіологічними настановами, єретик не належить до Церкви, оскільки він не визнає справжніх засад віри [див., наприклад: Dubowicz J. Hierarchia, abo О Zwierchnosci w Cerkwi Bozey. - Lwow, 1644. - S. 8-9; Могила П. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. - Київ, 1646. - С. 142 (друга пагін.)]. Зважаючи на тезу про існування "християнства до Христа", старі українські богослови могли зараховувати до лав єретиків не лише, припустімо, Орігена чи Пелагія, але також Демокріта, Епікура, Кратеса, Платона, Піфа-гора, Ксенофана, Зенона та інших стародавніх філософів [див.: Galatowski I. Alphabetum rozmaitym heretykom niewiemym. - Chernihow, 1681. - S. 52, 63-64, 126, 292, 295, 305, 330, 354; див. про це: БідаК. Іоаннікій Галятовський і його «Ключ разумѣнія». - Рим, 1975. -С. XXII].
38 Очевидно, Сковорода має на думці слова на взір: злгр.ідйішсА оуїт'а г/ілгб/ікіфи^ъ непрлвєднлА (Книга Псалмів 62 (63): 12).
39 Фразу нев/ібвивїи й правій взято з Книги Псалмів 24 (25): 21.
40 Далі йде розчерк Сковороди.
41 Цю тезу можна тлумачити як вияв маніхейської настанови, для якої характерне визнання онтологічного статусу зла [див.: Ігор Ісіченко, архиеп. Загальна церковна історія. -Харків, 2001.-С. 140].
42 Максим Святий (Сповідник) (гр. Ма^іцос; ’OfioAoyrjirji;, лат. Maximus Confessor) (580-662 pp.) - один із найавторитетніших візантійських богословів, улюблений письменник Сковороди. Наш філософ спирався на авторитет Максима, коли мова заходила про "обоження", "нерівну рівність" (Максим Сповідник, так само, як Оріген, ілюстрував цю думку неоднаковим впливом сонця на ті чи ті речовини: "Бруд твердне від сонця, а віск -м'якне"), про символічне тлумачення Святого Письма тощо. Але, певно, найцікавішими є покликання Сковороди на Максима Сповідника в ході розгляду тісно пов'язаних між собою питань про "дві волі" в людині, про "світ-театр", про "меонічну" (від гр. цт) дѵ -'ніщота') природу зла й теодицею в листі до Василя Максимовича.
43 Думка про онтологічну незакоріненість зла звучить у Максима Сповідника так: "...Зло не було й не буде самостійно існуючим за власного природою, адже воно не має (для себе) у сущому жодної сутності, або природи, або самостійної іпостасі, або сили, або дії, не є ані якістю, ані кількістю, ані стосунком, ані місцем, ані часом, ані становищем, ані дією, ані рухом, ані володінням, ані пасивністю, так, щоб за природою споглядалося в чомусь сущому, і зовсім не існує у всьому цьому за природним засвоєнням, воно не є ані початком, ані серединою, ані кінцем, але - щоб сказати, охоплюючи все у визначенні, -зло є недостатністю діяльності притаманних природі сил стосовно (їхньої) мети і, власне, нічим іншим" [Максим Исповедник. Творения. - Москва, 1994. - Кн. 2: Вопросоответы к Фалассию. Ч. 1. Вопросы I-LV. - С. 26]. Іншого разу він писав таке: "Де розум не владарює, там зазвичай присутня влада чуттєвого, з котрою певним чином поєднана сила гріха, що за допомогою насолоди веде душу до бажань спорідненої з нею плоті, наслідком чого душа, взявши на себе, ніби природну їй справу, пристрасну й сластолюбну турботу про плоть, відвертає себе від справжнього природного життя та схиляє до творення зла, яке не має самостійного існування" [Максим Исповедник. Умозрительные и деятельные главы, выдбанные из семисот глав греческого Добротолюбия // Доброто-любие. - Москва, 1889. - Т. 3. - С. 273-274; див. про це: Ушкалов А., Марченко О. Нариси з філософії Григорія Сковороди. - Харків, 1993. - С. 29-53]. Думка про "меонічну" природу зла характерна також для інших святих отців, услід за якими її розробляли й старі українські богослови. Наприклад, Кирило Ставровецький, покликаючись на Діонісія Ареопагітського, писав: "...по великому Деонисію, Бог нв єдиного зла не сотвори,
