Нові коментарі
15 листопада 2024 18:15
Шановна пані Галино, дякуємо Вам за Вашу творчість! Ми виправили вказану Вами неточність. Дякуємо за проявлену увагу. З повагою, адміністрація сайту
З Божою правдою
3 липня 2024 02:48
Щиро вам дякую за увагу до моєї казки з книги казок ''Богданія''. На кожному з двох сайтів, з якого ви могли передрукувати цю казку, у змісті
З Божою правдою
Українські Книги Онлайн » Наука, Освіта » Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода

Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода

Читаємо онлайн Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода
У 2 т. - Київ, 1973. -Т. 1.-С. 104-105].

De umbratica Voluptate

Si levis umbra tegit, fugit hinc, mox aestus adurit;

Sin te aedes, erit hie nocte dieque quies.

Sic carnis dulcedo, simul te melle perunxit,

Mox velut umbra fugit, pectora felle replens. Heu! fuge, Care Deo, fuge sis! latet hamus in esca;

Esca fugit propere, sed manet hamus edax.

At non sic virtus: animum fadt ilia virilem,

Et prius est gravior felle, deinde lubet.

Quale est, si sumas aegre medicamen amarum,

Post tibi dulce tamen fit genus omne dbi. Quique febri somnum suadenti cedere non vult,

Mox ibi temperies nempe serena redit.

Quique tulit coeptam brumam, ver dulce sequetur:

Quos prius umbra fovet, bruma deinde venit. Iustus ubique Deus, qui temperat omnia rerum;

Nil est sincerum, miscuit omne Deus.

Namque superfidem dulcedo texit amari;

Dulce quod indpiet, finis amarus erit.

Contra dulcedo tetrico praetexta labore est:

Dulda post capiet, dura vorare valens.

Dulce quidem coepisse valent et vilia corda;

Solis egregiis dulce coronat opus.

Про розраду примарну

Тінь коли легка зникає, палить тебе спека відразу;

Дах як сховає, тоді матимеш спокій завжди,

Тіла так пристрасть недавно тебе солодила медами,

Хутко ж як тінню зника, серце сповняє гірким. Любий богам, утікай! У принаді гачок заховався;

Знада як квапно втече, лишиться гак лиш гризький. Та не така чеснота, бо вона робить душу стійкою,

Спершу, як трійло, гірка, згодом солодка, як мед. Так заживаєш ти ліки гіркі всі з бідою важкою,

Згодом смачною зате будь-яка їжа стає.

Хто не вступився гарячці, що сон навіває, до того, Верем'я тіла його швидко вертає назад.

Зиму сувору хто зніс, той побачить теж весну-красуню;

Хто ж в холодочку сидів, зиму повинен знести. Бог справедливий усюди, чергуючи речі постійно.

Чистих речей не бува: Бог створив всього розмай. Адже поверхня гіркого покрита солодким. Початок Чого солодким бува, те гірким має кінець.

І, навпаки, осолода понурою працею вкрита

И той осолоду здобув, хто зміг спожити терпке. Від осолоди у змозі почати серця лиш нікчемні:

Мало з них працю свою врашті солодким вінча100.

БАЙКИ

Ed сни Хірьковскія

Любёзный Пріятель1!

В Седмом Десяткѣ Нынѣшняго Вѣка, отстав от Учителской должности2 и уединяясь в лежащих около Харькова Лѣсах, Полях, Садах, Селах, Деревнях и Пчелниках, обучал я себе добродѣтели и поучался в Біблій, притом, благопристойными игрушками забавляясь, написал полтора десятка Басень, не имѣя с тобою знаемости. А сего Года в Селѣ Бабаях3 умножил оныя до половины. Между ті, Vi, как писал прибавочныя, казалось, будто ты всегда присутствуеш, одобряя мой Мысли и вмѣсгѣ онйх со мною причагцаясь. Дарую ж тебѣ 3 Десятка Басень, Тебѣ и подобным Тебѣ.

Отческое наказаніе заключает в Горесги своей Сладосгь, а Мудрая Игрушка утаевает в себѣ Силу.

Глупую важность всгрѣчают по виду, выпроважают по Смѣху, а разумную Шутку важный печатлѣет Конец.

Нѣт смѣшняе, как умный вид с пусгым потрохом, и нѣт веселѣе, как смѣшное Лицо с утаенною дѣлностью.

Вспомните Пословицу: Красна Хата не Углами, но Пирогами4.

Я и сам не люблю превратной Маски гІ,х Людей и Дѣл, о коих можно сказать Малороссійскую Пословицу: Стучйт, Шумйт, Гремит... (А что там?) Кобылья Мертва голова бѣжит5. Говорят и великороссійцы: Летала высоко, а сѣла не даліоко6, - о тЬх, что богато и Красно Говорят, а нёчево слушать. Не люба мнѣ сія пустая надменность и пышная Пусгошь, а люблю тое, что сверху ничто, но в серіодкѣ Чтось, снаружи Лож, но внутрь Истина. Такова Рѣчь и Человѣк назывался у Еллин Еілі lOL, Картинка сверху смѣшна, но внутрь Благолѣпна7. Друг мой! не презирай Баснословія. Басня и Прйтча есть то же. Не по Кошельку суди Сокровигце, Праведен Суд суди8. Басня тогда бывает скверная и бабія, когда в подлой и смѣшной своей Шелухѣ не заключает Зерно Исгины, похожа на Орѣх Свигц9. От таких-то Басень отводит Павел своєю Тимооея. І К Тим[ооею], Гл[ава] 4, с[ти]х 710. И Петр не просто отвергает Басни, но Басни ухищренныя, кромѣ украшенной Наличносги, Силы Хрисговой не имугція11. Иногда во Вретигцѣ дражайшій кроется Камень. Пожалуй ражжуй сій Павловскіи Слова: "Не внимающе Іудейским Баснем, ни Заповѣдем Человѣк отвращающихся от Исгины"12. Как Обряд есгь без Силы Божія Пусгошь, так и Басня, но без Истины. Если ж с Истиною, кто дерзнет назвать Лжйвою13? "Вся убо Чиста Чисгым: оскверненим же и невѣрным ничтоже Чисто, но осквернися их и Ум и Совѣсгь". К Тіт[у], І14. Сим Больным, лишенным Страха Божія15, а с ним и добраго Вкуса, всяка Пища кажется гнусною. Не Пища гнусна, но осквернися их Ум и Совѣсть.

Сей Забавный и Фііурный Род Писаній был домашній самим лучшим древним Любомудрцам. Лавр и Зимою зелен. Так Мудрій и в Игрушках Умны, и во Лжѣ Истинны. Истина острому их Взору не издали болванѣла, так, как подлым Умам, но ясно, как в Зерцалѣ, представлялась, а они, увидѣв живо живый Ея Образ, уподобили оную различным тлѣнным Фігурам.

Ни одни Краски не изъясняют Розу, Лілію, Нарцысса столько живо, сколько благолѣпно у их образует невидимую Божію Истину, Тѣнь Небесных и Земных Образов. Отсюду родились Hieroglyphica16, Emblemata17, Symbola18, Таинства, Притчи, Басни19, Подобія, Пословицы20... И не дивно, что Сократ21, когда ему внутренній Ангел, Предводитель во всѣх его дѣлах22, велѣл писать Стіхи, тогда избрал Езоповы23 Басни24. И как самая хитрѣйшая Картина неучоным Очам кажется Враками, так и здѣсь дѣлается.

Самое Солнце всѣх Планет и Царица Бібліа из тайно-образуюгцих Фігур, Притчей и Подобій есгь Богозданна. Вся Она вылѣпленна из Глинки и называется у Павла Буйством25. Но в сію Глинку водхнен Дух жизни, а в сем Буйствѣ кроется мудрѣе всего смертнаго. Изобразить, приточить, уподобить значит То же.

Прійми ж, Любезный Пріятель, дружеским Сердцем сію небезвкусную от твоего Друга Мыслей его воду26. Не мой сій Мысли, и не я оныя вымыслил: Истина есгь безначальна27. Но Люблю - тѣм мой; Люби - и будут твой. Знаю, что твой Тѣлесный Болван далеко разнится от моего Чучела, но Два разноличные Сосуды одним да наполнятся Лікером, да будет Едина Душа и Едино Сердце28. Сія-то есть Истинная Дружба, Мыслей Единсгво29. Все не наше, все погибнет, и самыи Болваны наши. Одни только Мысли

Відгуки про книгу Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: