Мистецтво мріяти. Як отримати те, чого насправді бажаєш - Барбара Шер

3. Подальші ідеї

Розвинути ідею про заснування спеціальної стипендії: опублікувати статтю про це в газеті й надіслати вирізки до корпорацій або навіть загальнонаціональних журналів

Ідея № 7: Стояти на вулиці з плакатом

Можливо, ця ідея здається чудернацькою, але старша сестра Мері, яка й запропонувала це, розповіла їй реальну історію про юнака, який стояв на розі П’ятої авеню, надівши плакат із написом «Допоможіть цьому чудовому єврейському хлопцеві потрапити в коледж». І він зміг назбирати суму, потрібну на навчання! (Звичайно, йому не забракло мужності й зухвальства на такий учинок – і він обрав правильний підхід.) Мері не могла не визнати, що це є досить винахідливим і не змусило б її бути зобов’язаною якійсь одній особі, але ця ініціатива була точно не в її стилі. Серед дальших ідей її зацікавила думка надіслати до різних видань, зокрема популярного журналу, підтримуваного фундацією феміністок, оголошення з проханням пожертвувати 1 долар.

Зробивши всі ці кроки, ви готові до другого етапу мозкового штурму, де вам доведеться попрацювати над ідеєю чи ідеями, які вам сподобалися найбільше. Мері обрала пропозицію «Ініціювати надання стипендії самій». (Вона також вирішила спробувати дізнатися щось про більш традиційні джерела фінансової допомоги.)

Етап 2: Будівництво мостів

До початку мозкового штурму ваша ситуація мала такий вигляд:

Під час першого етапу ви перетворили одну з проблем на так звану субмету: конкретний спосіб отримати щось із того, що потрібне вам для досягнення мети в цілому. У випадку Мері схема виглядала таким чином (інші її проблеми, зокрема можливість самого вступу до медичного університету та забезпечення догляду за дитиною, поки нехай почекають):

Субмета – це перший отвір, який вам вдалося пробити в непохитній стіні проблем, і перша ланка вашого плану. Але вона майже така ж далека, як і сама ваша мета. Мері хотіла здобути стипендію, яка навіть не існувала ніде у світі, крім її власної уяви. А ви, може, вирішили отримати фінансову підтримку для свого маленького бізнесу від інвестора або «янгола», котрих гадки не маєте де шукати. Або продати сценарій, який ще навіть не написаний, або записатися на курси живопису для професійних художників, коли самі при цьому не створили жодного ескізу за двадцять років. Перед вами ще лежить велика прірва, яку треба подолати, аби досягти хоча б субмети. Наше завдання наразі – побудувати надійний міст ваших дій через це провалля: від субмети – прямо до вашого ґанку. Ви зможете зробити перший крок цим мостом уже завтра і бути певними, що він поступово приведе вас до цілі.

Є лише один спосіб побудувати такий міст, і ним ви скористаєтеся на другому етапі мозкового штурму, а саме: плануючи ваші дії у зворотному напрямку від мети. Якщо ви коли-небудь намагалися втілити свою мрію й зазнали невдачі та розчарування, найімовірніше, ви починали таким чином:

А потім дивувалися, чому ваші найкращі починання зводились нанівець десь на середині шляху. У вас іще були в запасі енергія, завзяття і навіть чудові ідеї. Що ж пішло не так?

Є три варіанти:

1. Ви змарнували час, тому що зроблені вами кроки виявилися неправильними. Вони тільки розпорошили вашу енергію в п’ятнадцяти напрямках замість того, щоб зосередити її на конкретній меті.

2. Деякі з ваших кроків, можливо, були правильними, але здавалися такими маленькими й незначними порівняно з масштабом мети та відстанню до неї, що ви не розуміли, як і коли вони можуть привести вас до потрібного результату. Тому ви полишали ці прагнення.

3. Ваші кроки не були скоординовані. Ви робили правильні речі, але в неправильній послідовності й не в той час. Наприклад, ви хотіли відкрити маленьку книгарню. Після тривалих пошуків надибали чудове приміщення з цілком прийнятною орендною платою. Але у вас не було грошей на банківському рахунку, а коли ви зібрали потрібну суму, хтось уже орендував цю будівлю. Або: вам вдалося відкрити крамницю своєї мрії, однак вона простояла порожньою два місяці – гроші вилітали в трубу, а ви тим часом несамовито й поспіхом вивчали все, що потрібно знати про торгівлю книжками.

Якщо це траплялося з вами, головною помилкою було вважати, що, оскільки дії притаманний рух уперед – від теперішнього до майбутнього, планування має відбуватися так само. Ні! Планування має йти у зворотному напрямку: від далекого майбутнього до завтрашнього дня, від великої цілі, що лякає своїм масштабом, до маленького кроку, результат якого приносить утіху та надає впевненості зараз, від загального бачення власної мети до її компонентів – крихітних, але все ж вагомих для вас досягнень. «Насправді великі справи складаються з маленьких, послідовних дій», – пам’ятаєте цей вислів? А для того щоб ці великі справи стали реальністю, потрібно спочатку проаналізувати їхні складники на папері та з’ясувати, які саме маленькі дії і в якій послідовності приведуть вас до мети. Ось як це зробити.

Два питання є інструментом, за допомогою якого ви поділите ваші субцілі на ще менші кроки, необхідні для досягнення бажаного результату. Перше з них: «Чи зможу я зробити це завтра?» Якщо ваша відповідь «ні», наступне питання має звучати так: «Гаразд, а що мені треба зробити спочатку?» Наприклад, субмета Мері – стипендія від великої корпорації. Чи може вона отримати ці гроші вже завтра? Звісно, ні. Добре, якими ж повинні тоді бути її перші дії? Насамперед їй слід розіслати цілу купу листів до різних корпорацій:

Чи може вона завтра відправити ці листи? Ні, не зможе. Що їй потрібно спершу зробити? Придумати текст листа і скласти список перспективних компаній та їх адрес. Якщо вона хоче використати ще одну ідею, яка спала їй на думку під час етапу № 1, – опублікувати статтю про свій план у місцевій газеті та додати вирізки до свого листа – їй також слід організувати вихід такої статті у світ:

Ваша блок-схема

Я б хотіла на хвильку спинитись і пояснити, що цей тип наочної структури