ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло - Філіп Джордж Зімбардо

Гріх Люцифера полягає в тому, що мислителі в Середньовіччі називали «cupiditas»[7]. За Данте, гріхи, які кореняться в жадобі, — найважчі, «гріхи вовка», тобто духовний стан, коли чиясь внутрішня темна прірва така глибока, що жодні гроші та влада ніколи не зможуть заповнити її. Для тих, хто має смертельну недугу cupiditas, усе, що існує за межами їхньої особистості, цінне лише тоді, коли це можна якось використати або поглинути. У Дантовому Пеклі такі грішники перебувають у дев’ятому колі — там вони застигають у льодовому озері Коцит. Турбувавшись за життя лише про себе, тепер вони навічно ув’язнені у крижаному «Я». Змушуючи людей зосереджуватися лише на них самих, Сатана і його послідовники відвертають їхню увагу від гармонії любові, яка об’єднує всіх живих істот.

«Гріхи вовка» призводять до того, що людство відвертається від благодаті Господа, зробивши власне «Я» єдиним благом і водночас тюрмою. У дев’ятому колі Пекла грішники, одержимі духом ненаситного вовка, застигли у створеній ними ж тюрмі, де ув’язнений і охоронець злилися воєдино в реальності егоцентризму.

У своїй науковій праці про походження Сатани історик Елейн Пейджелс висуває провокативну тезу про психологічне значення Сатани як дзеркала людства:

Сатана нас зачаровує саме тим, яким чином він виявляє якості, які виходять за межі всього, що ми зазвичай вважаємо людським. Сатана пробуджує щось більше, ніж жадібність, заздрість, хтивість, гнів, які ми ототожнюємо з нашими найгіршими імпульсами; щось більше, ніж те, що називаємо звірством, що уподібнює людей до тварин («скотини»)... Він змушує нас вірити, що зло в його найгіршому прояві пов’язане з надприродним — із тим, у чому ми зі здриганням бачимо диявольську зворотну характеристику Бога як «цілковито іншого», про якого говорив Мартін Бубер[8].

Ми боїмося зла, але водночас і зачаровані ним. Ми створюємо міфи про замисли диявола і починаємо вірити в них так, що готові мобілізувати всі сили на боротьбу зі злом. Ми відкидаємо «Інше» як чуже і небезпечне, тому що воно невідоме, але при цьому сексуальна розбещеність і аморальність тих, хто не схожий на нас, розбурхує нашу уяву. Професор релігієзнавства Дейвид Франкфуртер закінчує свої пошуки «втілення Зла» роздумами про соціальний конструкт цього лихого Іншого:

Уявлення про «соціально Іншого» як про дикуна-людожера, демона, чаклуна, вампіра — чи про все це разом — склалося з усталеної символіки збочення. Плітки, які ми розповідаємо про людей, у підтексті свідчать про їхню дикість, розпущені звички і потворність. Безперечно, поєднання жаху й задоволення, з яким ми споглядаємо цю Іншість і яке стало однією з причин жорстокості колонізаторів, місіонерів та армій, що завойовували землі цих Інших, впливає на нас і на рівні індивідуальних фантазій[9].

ТРАНСФОРМАЦІЇ: ЯНГОЛИ, ДЕМОНИ І МИ, ПРОСТІ СМЕРТНІ

«Ефект Люцифера» — моя спроба зрозуміти, як працюють процеси трансформації, коли хороші або звичайні люди роблять погані вчинки. Ми матимемо справу з фундаментальним запитанням: «Що змушує людей чинити неправильно?» Але замість того, щоб вдаватися до традиційного релігійного дуалізму добро/зло чи протистояння цілющої природи і згубного виховання, ми дивитимемося на реальних людей, зайнятих щоденними турботами, поглинутих роботою, людей, які намагаються витримати часто суворі випробування мінливої людської природи. Ми спробуємо зрозуміти природу трансформації їхнього характеру у зіткненні з сильними ситуаційними чинниками.

Почнімо з визначення зла. Я пропоную дуже просте і зрозуміле визначення: зло — усвідомлена, навмисна поведінка, до якої вдаються з метою завдати шкоди, образити, принизити, дегуманізувати або знищити інших, ні в чому не винних людей; або ж використання особистої влади й авторитету для того, щоб заохотити людей або дозволити їм чинити на свою користь. Як коротко каже мій друг і наставник Ірвін Сарноф, це «розуміючи, як краще, вчинити гірше»[10].

Що є причиною людської поведінки? Що визначає наші думки й дії? Чому деякі люди можуть вести моральне, добропорядне життя, а деякі так легко піддаються моральному падінню і стають злочинцями? На чому ґрунтуються наші уявлення про людську природу — на припущенні про те, що внутрішні детермінанти ведуть нас угору, до вершин добра, або вниз, у безодню зла? Чи достатньо уваги ми приділяємо зовнішнім чинникам, які визначають наші думки, почуття і дії? Якою мірою людина є продуктом ситуації, моменту, стадного інстинкту? І чи є щось таке, здійснене кимось зі смертних, що ми з вами напевне ніколи й за жодних обставин не змогли би вчинити?

Більшість із нас ховається за егоцентричними упередженнями, що створюють ілюзію нашої особливості. Ці захисні психологічні механізми дають нам віру в те, що ми є кращими за пересічних людей під кожним оглядом. Занадто часто ми дивимося на зірки крізь товсту оболонку власної невразливості, тимчасом як потрібно зважати й на слизьку дорогу в нас під ногами. Такі егоцентричні переконання здебільшого можна знайти в культурах, які роблять акцент на особистій незалежності (як-от у країнах Європи і в США), і рідше вони трапляються в культурах, які зорієнтовані на колектив (наприклад, у країнах Азії, Африки, на Близькому Сході)[11].

У ході нашої мандрівки крізь добро і зло я попрошу вас подумати над такими запитаннями: Наскільки добре ви справді знаєте себе, свої сильні та слабкі сторони? На чому ґрунтуються ваші знання про себе — на аналізі своєї поведінки у звичайних ситуаціях чи в тих випадках, коли ви стикалися із чимось невідомим, де звичні стратегії були безсилими? І чи добре ви знаєте тих, з ким найчастіше спілкуєтеся, — членів сім’ї, друзів, колег і коханих? Одна з ідей цієї книги полягає в тому, що більшість із нас знають себе лише з обмеженого досвіду, отриманого зі звичних ситуацій, що охоплюють знайомі правила, закони, норми та обмежувальні чинники. Ми ходимо до школи, на роботу, на вечірки, ми сплачуємо рахунки і податки зо дня в день, із року в рік. Але що відбувається, коли ми потрапляємо в цілком нову, незнайому ситуацію, де наші звички не знадобляться? Наприклад, ви розпочинаєте нову роботу, йдете на перше побачення зі співбесідником із сайту знайомств, вступаєте в якусь організацію, опиняєтеся під арештом, записуєтеся в армію, вступаєте в секту або добровільно берете участь в експерименті. Коли правила гри змінюються, старі звички не приводять до очікуваного результату.

Протягом усієї нашої подорожі я б хотів, щоб ви постійно, стикаючись із різними формами зла, питали себе: «Я теж такий?». Ми розглядатимемо геноцид у Руанді, масове самогубство і вбивства вірян «Храму народів» у