Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода
185 Пор. покаянну тональність цієї пісні з тональністю молитви: "Бурею бѣд лютв колѣбасмаго твоєго раба, Владыко, и пучиною скорбій нынв потопляємаго к тихому пристанищу настави" [МогилаП. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. - Київ, 1646. - С. 328 (третя пагін.)].
186 Сковорода називає Петрою, тобто пристановищем, Христа. Загалом беручи, символ Петри у творах Сковороди посідає дуже важливе місце. Свого часу, розглядаючи сковородинську символіку, Володимир Ерн слушно писав: "...Сковорода пристрасно шукає скелі, Петри, берега, пристані... Цикл символів, особливо владних над думкою Сковороди, природно обертається довкола чільного символу 'Петри'" [Эрн В. Ф. Григорий Саввич Сковорода. Жизнь и учение. - Москва, 1912. - С. 87]. Петра-камінь символізує і Бога, і душевний спокій, і Царство Небесне, і невидиму натуру. Цей сковородинський образ походить передусім з емблематики. Принаймні в діалозі «Разговор, называемый Алфавит, или Букварь мира» Сковорода змальовує скелю серед моря («In constantia quiesco») з амстердамської збірки «Symbola et emblemata» (1705). З другого боку, тут можна добачити й алюзію на молитовні тексти. Пор.: "Буря грѣховная одержит мя, Спасе, и уже нетерпя волненія, к тебѣ припадаю, єдиному Правителю, яко Петрови, руку ми простри человѣколюбія ти и спаси мя" [МогилаП. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. - Київ, 1646. - С. 930]; "Яко пучина многа прегрѣшеній моих, Спасе, и лютв погружаюся согрѣшенми моими, даждь ми руку, яко Петрови, спаси мя, Боже, и помилуй мя" [Октоїх, сирѣчь Осмогласник. - Київ, 1739. - Арк. 13 (зв.)].
187 Великий Бурлук - містечко на Харківщині, засноване в 90-х pp. XVII ст. Належало родині Донців-Захаржевських. Сковорода часто бував тут у 1780-х pp., гостюючи в Якова Михайловича Донця-Захаржевського, якому присвятив свій переклад трактату Плутарха «Про спокій душі» [див.: Ніженець А., Стогній І. Григорій Сковорода. Пам'ятні місця на Україні. - Київ, 1984. - С. 54-56].
188 Сковорода цитує тут (трохи змінено) текст епіграми невідомого автора з «Палатинської антології» (XI, 51). Пор.: "Tf|<; &Qac; алоЛаѵг. ладакіаС,гі тауу паѵта. / ev Ѳцэод е£, eqicJjou tquxuv еѲг|ке трауоѵ".
189 Пор. з приказкою: "Бородатий, як цап" [Франко, № 30932].
190 Пор. із піснеспівом: "...отвержим житейскую, братіє, печаль" [див.: МогилаП. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. - Київ, 1646. - С. 566].
191 Слова "красна добротою", очевидно, навіяні рядком Псалтиря: Крлсенъ доврбтогс гте свшшвъ че/іов^чески^ъ (Книга Псалмів 44 (45): 3), або словами молитви: "...красный добротою паче всВх человѣк" [МогилаП. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. -
Київ, 1646. - С. 23 (друга пагін.)]. Пор. також із приказкою: "Пісенька солодка, а коротка" [Франко, № 20411].
192 Пор.: "...камѣнь бѣ образованієм самого Христа" [ТупталоД. Розыск о расколнической брынской вѣрѣ. - Київ, 1748. - Арк. 314 (зв.)].
193 Це - звичний образ із ділянки барокових роздумів про смерть. Наприклад, у поезії Івана Максимовича «О смерти» є такий рядок: "Праведну мужу покой смерть, угВшеніє..." [МаксимовичІ. Алфавит собранный, риѳмами сложенный. - Чернігів, 1705. -Арк. 100 (зв.)].
194 Епікур (гр. Тпікоѵрос,) (341-270 pp. до н. е.) - видатний давньогрецький філософ-атоміст. Сковородинський "концепт" "Епікур Христос" [про поширення в українській поезії XVII-XVIII ст. химерних метафор, званих "концептами", див., зокрема: Radyszewskyj R. Polskoj^zyczna poezja ukrainska od korica XVI do pocz^tku XVIII wieku. -Krakow, 1996. - Cz. I. - S. 145-196], мабуть, має за джерело «Colloquia familiaria» Еразма Роттердамського (примірник цієї книги був у бібліотеці Харківського колегіуму [див.: Сумцов Н. Заметки о старопечатных книгах Харьковской духовной семинарии // Киевская старина. - 1888. - Т. XXI. - Июнь. - С. 89], і наш поет напевно її читав, з огляду на те, що він дуже шанував Роттердамця як взірцевого латиномовного письменника). За допомогою цього образу Сковорода пробує допасувати до Божого Об'явлення Епікурову сентенцію: "Благодареніе Боїу, яко нужная сотвори легкостяжными, злостяжная же -ненужными", - витлумачивши її в платонівському дусі [див.: MytrowytchK. Elements platonociens de la philosophie de Skovoroda// Skovoroda philosophe ukrainien / Pref. de P. Pascal. - Paris, 1976. - P. 47] та нав'язуючись до свого улюбленого поняття автаркія (гр. аіїтаркєіа - 'самодостатність'). Образ Христа як "єврейського Епікура" корелює, наприклад, з окресленням Філона Олександрійського як "єврейського Платона", що його подав у своєму філософському курсі Георгій Кониський [див.: Кониський Г. Загальна філософія, поділена на чотири відділи... // Кониський Г. Філософські твори: У 2 т. - Київ, 1990. -Т. 1. - С. 49-50].
195 Харківське намісництво було відкрито 29 вересня 1780 р.
196 Сіннянський Покровський монастир розташовувався за 7 верст від села Сінне (тепер Богодухівського р-ну Харківської обл.). Його ііуменом був на ту пору родич Сковороди Юстин Звіряка [див.: Махновець А. Григорій Сковорода. Біографія. - Київ, 1972.- С. 233; Ранюк Ю. Слідами Сковороди (3 біографії філософа) // Прапор. - 1989. - № 2. - С. 139-143].
ІНШІ ПОЕЗІЇ
De libertate68
Что то за волносгь? добро в ней какое?
Ины говорять, будто золотое69.
Ах! не златое, если сравнить злато,
Против волносги егце оно блато70.
О когда б же мнѣ в дурнѣ не пошитись71!
Дабы волности не могл как лишитись. Будь славен во вѣк, со муже избранне, Волносты (отче, Герою Богдане5!
были..." [Радивиловський А. Огородок Марій Богородицы. - Київ, 1676. - С. 453]. Те саме в Інокентія Гізеля ("...яко злато посредѣ блата обрѣтается" [ГізельІ. Мир с Богом человѣку. - Київ, 1669. - Арк. 5 (передмова до читача, б. п.)]), Климентія Зиновіїва ("Бо пяному здаєтся, же и козы в золотѣ, / а сам валяєтся, як свиня, в болотв" [Кхиментій ЗіновІів. Вірші. Приповісті посполиті. - Київ, 1971. - С. 87]), Івана Величковського ("ИдВже творяшеся желѣзо от блата, / тамо дВва вселися, дражайшая злата" [Величкоесъкий І. Твори. - Київ, 1972. - С. 120]), Дмитра Туптала ("якоже роза невредится от тернія, ни злато помрачаєтся от блата..." [ТупталоД. Книга житій святых. - Київ, 1689. -Арк. 97 (зв.)]) та інших. Зрештою, її бачимо і в численних народних приказках: "Кому болото, а
