Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода
164 Про мамврійський дуб див.: Перша книга Мойсеєва: Буття 13: 18; 14: 13; 18: 1.
165 "Богомудріє" - знання про Бога. Синонімами цього поняття в літературі українського бароко виступали "богомьісліє", "боговидВніє", "духовная церковная и богодарованная філософія", "Христова философія", "філософія христіанская", "мудрованіє духовноє", "премудрость духовная", "мудрость небесная", "смиренномудріє" тощо. Поняття "богомудріє" охоплювало чималу низку тем, чий характер віддзеркалюють, наприклад, назви розділів книжки Івана Максимовича «Богомьісліє»: «О отверженіи безпечалія. Пребьіваніє безпечално смерть єст», «О святом подражаніи житія Христова. Буди ученіє житіє Христово», «О свойствах истинной любве», «О соблюденіи чистоты», «О скором теченіи настоящаго житія», «О суєтіи міра», «О ползѣ искушеній», «О вѣчных геєнских казнєх. Вѣчнос мученіє злым» тощо. Дарма, що «Богомьісліє» Максимовича є перекладом трактату «Meditationes Sacrae» (1606 р.) відомого лютеранського богослова Йоганна Гергарда, - ці теми складали узвичаєне коло роздумів українських барокових авторів, починаючи, мабуть, іще від «Діоптри» Віталія Дубенського (вона має, зокрема, такі розділи: «О странничествѣ мира сего», «О суєтіи красоты телесной», «О суєтной и буєй мудрости мирской», «О грѣсѣ блуда», «О самолюбіи», «О познаніи себе самаго», «О безмолвіи», «О ползѣ искушенія», «О Страшном Божіим судв», «О муках любящих суєту мира», «О славѣ, юже получают презирающіи суєту мира») [див.: УшкаловЛ. Українське барокове богомислення. Сім етюдів про Григорія Сковороду. - Харків, 2001. - С. 19-21].
166 Неточна цитата з Євангелії від св. Матвія 16: 18. Пор.: Hd се/иъ калчнн со^йждХ црковь
/ЙОГО.
167 Неточна цитата з Другого соборного послання св. ап. Петра 3: 5. Пор.: Т*лЙтса во и/иъ СЇЄ ^ОТАЦШ/ИЪ, йкш невеск
168 Парафраза Першої книги Мойсеєвої: Буття 1: 6. Пор.: да вХдетъ твердь посредѣ водьі.
169 Книга Псалмів 101 (102): 5.
по у ХВОрах Сковороди образ серця зринає понад тисячу разів [див.: УшкаловЛ. Творчість Григорія Сковороди крізь призму статистики // УшкаловЛ. Сковорода та інші. Причинки до історії української літератури. - Київ, 2007. - С. 82-83]. Загалом беручи, уся сковородинська антропологія засновується на понятті серця, що його можна потрактувати як "невидиму природу" психічного життя людини. Серце в Сковороди, як зазначав Дмитро Чижевський, є "корінь усього життя людини, вища сила, що стоїть поза межами й душі, й духа, - шлях до 'дійсної людини' веде через 'переображення душі в духа, а духа - в серце'" [Чижевський Д. Філософія Г. С. Сковороди / Підготовка тексту й переднє слово проф. Леоніда Ушкалова. - Харків, 2004. - С. 137]. Воно наділене тут божественними рисами, найперше, вогненністю (серце - це "душевна іскра", scintilla animae) та неподільністю. Серце можна схарактеризувати і як думку, і як щось схоже на царину підсвідомого, і як найсвітлішу височінь, і як найтемнішу безодню. У людині Сковорода бачить, власне, два серця: чисте й нечисте, старе й нове, марнотне й вічне. Сковородинська наука про серце має такі основні джерела: 1) Біблія; 2) твори стародавніх поганських філософів (Платон, Арістотель, стоїки, Плотин, Філон, Прокл); 3) писання святих отців (Климент Олександрійський, Оріген, каппадокійці, Макарій Єгипетський, Авіустин, Діонісій Ареопагітський та інші); 4) схоластична традиція (Петро Ломбардський, Тома Аквінський та інші); 5) ренесансно-барокова емблематика. Сковороду зазвичай уважають чільним представником української "філософії (теології) серця", що з'явилася ще на початку XVII ст. (Кирило Ставровецький) і розвинулась перегодом у творчості Миколи Гоголя, Пантелеймона Куліша, Памфіла Юркевича та інших.
171 Парафраза Апокаліпсису 4: 11. Пор.: тьі єсй соудалъ всачєскла, й вб/іек> твоєю сХть, й сотворена.
172 Книга пророка Іоїля 2: 13.
173 Євангелія від св. Матвія 11: 29.
174 Неточна цитата з Послання св. ап. Павла до колосян 3: 5. Пор.: О^/иертвйте оуво оу'дьі
BdLUA.
175 Послання св. ап. Павла до галатів 5: 17.
176 Неточна цитата з Послання св. ап. Павла до ефесян 6: 12. Пор.: н^сть наша врлнь къ
КрОВИ Й П/ІОТИ.
177 Неточна цитата з Книги пророка Михея 7: 6. Пор.: вр^й всй /иХжХ до/шшнїи grun.
178 Книга Псалмів 90 (91): 13.
179 Парафраза Першої книги Мойсеєвої: Буття 3: 15. Пор.: той твого В/ігостй вХдетъ Г/ілвХ.
180 Книга Псалмів 106 (107): 29.
181 Неточна цитата з Євангелії від св. Марка 4: 41. Пор.: кто оуво сей єсть, йкш й в^тръ й /йоре пос/іХииюті, єгш; Див. також: Євангелія від св. Матвія 8: 27; Євангелія від св. Луки 8: 25.
182 Памва Беринда подав таке значення слова наеклир: "стырник корабелный" [Беринда П. Лексікон славеноросскій и имен толкованіє. - Київ, 1627. - Ст. 438]. Тут ідеться про Христа. Пор. із казанням Лазаря Барановича, в якому той благав Христа: "...Вніиди в сердце моє, аки в корабль, и буди того управителем, да не потопит єго буря страстная..." [Баранович А. Меч духовный. - Київ, 1666. - Арк. 150 (зв.)], або з молитовним звертанням до Спасителя: "...воздвигни же изрядныя и благовременныя вѣтры к благополучному плаванію, Кормчій им сам всегда..." [МогилаП. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. - Київ, 1646. - С. 237 (друга пагін.)].
183 Парафраза Книги Псалмів 106 (107): 26. Пор.: вос^одатъ до невесъ й шгцодатъ до ве^днъ.
184 Пор.: "Услыши глас мой болѣзненный"
