Акція-51, Останні Свідки 1951 - Автор невідомий
Частину села, де поселилися наші люди, називали Корея, бо тоді саме була війна в Кореї. Однак людей тримало те, що вони були разом і деколи співали про свою долю: «У Карпатах ми родились, у Карпатах ми росли, а тепер чужі її люди в чужий край нас завезли...»
Навіть птахи повертаються у свій рідний край, а наші люди такої можливості не мали. Я потрапив у своє село тільки через 51 рік після виселення — 2002 року. Поїздку нам організувала Дарія Петречко — голова обласного товариства «Бойківщи-на», уродженка сусіднього села Чорна.
Серце плакало від побаченого у нашому селі: церква спалена,дзвіниця зруйнована, цвинтар заріс, від школи, читальні, попівства і сліду не лишилося. Поля запустіли, річки замулені, садів немає. На цвинтарі ми віднайшли кам’яний хрест нашого діда по мамі Фізера Федора. Підправили могилу повстанцям, похованим на нашому цвинтарі. За кошти Лаврінків Миколи, Івана і Марійки встановили хрест, на якому були записані всі прізвища людей, котрі мешкали у с. Лип'я: Лаврінок, Ма-линовський, Фізер, Котула, Уштан, Скуб/ш, Дубей, Петрушке-вич, Онуфрик, Кріль, Танчак та ін. Помолилися зі сльозами на очах, сфотографувалися на руїнах дзвіниці.
До музею “Бойківщина" у Долині я віддав 26 бойківських експонатів.
Свідчення надали Прізвище, імя Рікнародження Місце народження -місце виселення Місце мешкання піл час запису спогаду Ганна Попідоха 1895 Бандрів Львівська область Катерина Вицівська 1900 Кривка Херсонська область Vapa Бакзляр 1902 Чорна іваио-Франовська область Ігак Мінаяк 1904 Стебник Донечка область Юзефа Кроша лк 1905 Середнє Мале - Літовищі Херсонська область Катерина Жуковська 1909 Рябе Донецька область Катерина Єдинзк 1909 Гошів Донецька область Параска Терлецька 1910 Хревт Миколаївська область Катерина Штим 1911 Схороднкй Миколаївська область Микола Михайлишин 1911 Чорна Івано-Франківська область Марія Богдан 1912 Хміль Одеська область Іван Миндяк 1912 Мочари Донецька область Марія Лучна 1912 Панищів Миколаївська область Марія Качур 1915 Сикавець-Поляна Одеська область Галина Галаза 1916 Росохатий Миколаївська область Іван Пуняк 1916 Коросно Донецька область Христина Петях 1916 Літовищі - Рівня Миколаївська область Федір Зигар 1917 Чорна Донецька область Г а«а Зиньчак 1918 Бамсрів - Стебник Донецька область Єза Кріль 1918 Чорна Донецька область Марія Канірсеська 1919 Хревт Миколаївська область МжолаДрал 1919 Хміль Одеська область Іван Ричак 1920 Стебник Донецька область Йосип Слутий 1920 Задвір'я (Мочари) Донецька область Катерина Сиванич 1920 Хреат Миколаївська область Дмитро Мащак 1920 Коросно Донецька область Дмитро Волошанівський 1921 Скородний Миколаївська область Павло Мазур 1921 Вільхівці Миколаївська область Іван Соколсяський 1921 Панищів Миколаївська область Ганна Кльок 1922 Мочари Донецька область Марія Мураль 1922 Рябе Донецька область Ганна Гонска 1922 Чорна Івано-Франківська область Катерина Зигар 1922 Чорна Львівська область Анастасія Коваль 1922 Поляна Одеська облаггь Ганна Рідош 1922 Гошів Донецька область Іван Вдовин 1922 Хміль Одеська область Марія Роман 1922 Гошовець Донецька область Федора Космик 1922 Задвір'я-Мочари Донецька область Михайло Вуйцик 1922 Літовищі Херсонська область Василь Кіч 1922 Чорна Івано-Франківська область Микола Крохмаль 1922 Скородний Миколаївська область Катерина Проичак 1923 Рябе Донецька область Христина Поліль 1923 Хміль Одеська область Ганна Фурман 1923 Панищів Миколаївська область Федір Ципеняк 1923 Кривка Херсонська область Іван Голубець 1923 Корссно Донецька область Михайло Рідош 1923 Гошів Донецька область ЯнЯсляр 1923 Чорна Чорна. Республіка Польща Катерина Магац 1923 Телешниця Сянна - Соколе Миколаївська область Семен Джула 1923 Дверничок - Хміль Одеська область Марія Косяник 1924 Гошовець Донецька область Федір Димитр 1924 Вільхівці Миколаївська область Роза Миизяк 1924 Стебник Донецька область Михайло Качур 1925 Сикавець-Росохатий Миколаївська область Петро Воляр 1925 Скородний Миколаївська область Ірина Гентіш 1925 Коросно Донецька область Анеля Кучианич 1925 Панищів Миколаївська область Анастасія Кучів 1925 Літовищі Херсонська область Юлія Голубець 1925 Коросно Донецька область Адаи Кріль 1925 чорна Івано-Франківська область Михайло Качур 1925 Сикавець-Росохатий Миколаївська область Ганна Сирко 1926 Дверничок - Хміль Одеська область Франк» Капраль 1926 Поляна Одеська область Катерина Старявська 1926 Чорна Дсмецька область Катерина Кочерхзт 1926 Чорна івано-Фраківська область Ірина Мазур 1926 Коросно Донецька область Maps Фля* 1926 Вігьхізці Миюлаївська область Іван Горецький 1926 Хревт Мжолаівськз область Анастасія Глух 1927 CłfcęciŁ»w М*сола«8сыз область Михайло Кріль 1927 Лил’я Івано-Франавська область Іван Пагулич 1927 /їтовищі Херсонська область Василь Mapw 1927 Стебнис Донецька область Ганка Фук 1927 Скородаий Миколаївська область Марія Витязь 1927 Жолобок Донецька область Микола Матішак 1927 Бистрий івано-Фракювсь«а область Михайло Спас 1928 Чорна Донецька область Масхя Димитр 1928 Вільхівці Миколаївська область Федір Макух 1928 Журавкн Херсонська область Ганна Смолій 1927 Г аяіао-Мюо«8ець Івано-Франківська область Наталя Маройко 1928 Скородний Миколаївська область Ольга Мощич 1928 Літсвиці-Дверничок Одеська область Марія Яслик 1928 Соколе Миколаївська область Михайло Ковальчик 1928 Панищів Миколаївська область Антон Кучів 1928 Літовищі-Панищів Миколаївська область Іван Славич 1928 Літовищі Херсонська область Катерина Шумовська 1929 Панищів Миколаївська область Мархя Швець 1929 Бандрів Донецька область Микола Крижанівський 1929 Росохатий Миколаївська область Федір Гусак 1929 Чорна Івано-Франківська область Катерина Воляр 1929 Скородний Миколаївська о§ласть Ольга Мощич 1929 Дверничок-Літовищі Одеська область Катерина Шумоеська 1929 Панищів Миколаївська область Микола Шимін 1930 Бистрий Івано-Франківська область Катерина Матішак 1930 Бистрий Івано-Франківська область Емілія Рідош 1930 Гошіз. Донецька область 'гчнг Ватаг 1930 Журави*-Кривка Херсоюіа область Павло Філь 1930 Вільяеці Миколаївська область Катерна Созанська 1930 Стебник Донецька область Ганна Василии** 1930 Коросно Донецька область Фаіяа Різак 1930 Смільник Херсонська область Микола Василишин 1931 Коросно Донецька область Леся Завадська 1931 Літовищі Львівська область Михайло Стефакишин 1931 Жолобок Донецька область Іван Лаврінок 1931 Лил'я Івано-Франківська область Роза Найда 1931 Хміль Одеська область Роза Завалькевич 1931 Стебник Донецька область Юлія Прокчак 1931 Мочари Донецька область Іван Файчак 1931 Хревт Миколаївська область Ганна Турецька 1932 Хре&т Миколаївська область Василь Моцьо 1932 Лодина Львів Федір Мазур 1932 Заберейстище-Панищів Миколаївська область Марія Терлецька 1932 Хревт Миколаївська область Василь Куцмида 1932 Скородний Миколаївська область Ганна Стадник 1933 Рівня Львівська область Ганна ГладілІна 1933 Хревт Миколаївська область Федір Гривнях 1933 Літовищі Херсонська область Стефанія Токарська 1935 Телешниця Сяйна Миколаївська область Пало Лисейко 1935 Михноеець Івано-Франківська область Марія Кісегак 1935 Поляка Одеська область Ірина Габуда 1935 Рябе Донецька область Ян Капраль 1936 Поляна Одеська область Стефанія Пилип 1936 Панова Херсонська область Павлина Зарічнюк 1937 Чорна Івано-Франківська область Ганна Гучко 1937 Устянова Львівська область Катерина Лисейко 1937 Стебник Львівська область Дарія Циктор 1939 Скородний Миколаївська область Василь Брода 1938 Скородний Миколаївська область Катерина Липо 1938 Мочари Донецька область МіленаДудик 1938 Соколе Миколаївська область Ганна Дзюндзя 1938 Кривка Херсонська область Дарія Голубець 1938 Коросно Донецька область Євген Ницик 1939 Гошовець Донецька область Павлина Сомар 1939 Хревт Миколаївська область Юзефа Капраль 1939 Поляна Одеська область Любомир Лесишак 1940 Бандрів Львівська область Стефанія Федорто 1940 Чорна Івано-Франківська область Фр&коПєх 1941 Поляна Одеська область Іван Турецький 1942 Хреет Миколаївська область Б.тзсоккрз Ступ» 1937 Чорна Івано-Франківська область МиронДацько 1944 Коросно Львівська область Як діти гір степовиками стали...Фрагменти газетних публікацій
Кому належать бойківські дзвони Майже п'ятдесят років тому бойки у Бескидах закопали церковні дзвони, коли дізналися про депортацію на південь України. Тільки-но з'явилася можливість повернути заховане, почали домагатися його у польських урядовців. 1 останні робили все для того, щоб ці люди втрачали віру в успіх своїх домагань.
Тому цю історію важко назвати історією про дзвони. Радше це історія про продовження наруги. Щось на кшталт того, наче колись один сусіда забрав у вас все, що маєте, віддав його іншому, а той інший нині не хотів би повернути вам навіть дещицю. При цьому перший робить вигляд, що розкаявся, другий — що співчуває. А у вас і досі — анічогісінько...
У цій історії дзвони — не просто цінна церковна реліквія, а певний символ. Таке соб і ненав'язливе нагадування обкраденому і скривдженому, що він може нарікати на винуватців, писати листи, знаходити своє майно, але все це не гарантує повернення втраченого.
Жоден із довгожителів з-поміж колишніх мешканців Літовищів (нині — Лютовіска Підкарпатського воєводства) не пам'ятає достеменно, коли і звідки привезли два дужі церковні дзвони із бронзи у греко-католицьку церкву Святого МихаГла Архангела. Розповідають
Церковне братство. Літовищі. 30-ті pp.
Дзвони не просто скликали людей до церкви — вони були предметом гордості. Тому 1951 року, коли мешканцям Літовищів (тодішня назва — Шевченково Нижньоустріцького району) повідомили про переселення, дзвони парафіяни напризволяще залишити не могли. Порадившись, дійшли зисновку, що слід їх зняти із дзвіниці і закопати на території поміж церквою і цвинтарем. Нащадки пояснюють рішення батьків просто — жоден із мешканців Літовищів не припускав навіть думки, що покидає свої гори назавжди.
П'ятеро чоловіків, котрі безпосередньо закопували дзвони, вже померли. Один із них, Федір Пагулич, перед смертю розповів, де саме закопано церковний скарб, своєму молодшому синові. Власне, якби не свідчення 70-річного Івана Пагулича, який точно вказав місце схоронення дзвонів, що ними скористався Федір Грицуняк, вони й досі лежали б у сирій землі.
Товарні вагони привезли мешканців Літовищів на південь, у село Дудчани Херсонської області. Таврійські степи, малолюдні після голодоморів 1933 і 1946 років, потребували нових працьовитих рук. У Літовищах бойки залишили будинки і стодоли, а в Дудчанах декотрим довелося спати під зорями, поки знову не збудували собі помешкання мозолями і фактично за власний кошт.
Церкви в Дудчанах також не було — храм Божий, в якому брав шлюб сам барон Фальц-Фейн, колишній володар Таврії, знищили після рево
люції. Тому виховані у релігійних традиціях бойки кілька десятиліть поспіль ходили за 10 км ../сусіднє село, де вона ще чудом уціліла.
Мрія про свою церкву здійснилася лише через 40 років після виселення. Відразу після здобуття Україною незалежності гурт віруючих із Дудчан, один з перших у південній Україні, взявся за будівництво нового храму, який і споруджено виключно на кошти парафіян. А коли добудували дзвіницю, згадали про дзвони, закопані майже півстоліття тому.
Члени церковної громади навіть не припускали, що на шляху повернення дзвонів їх чекатиме стільки
