Іудаїзм і сіонізм - Трохим Корнійович Кічко
Що це так, свідчать жорстокі класові битви в Ізраїлі, де у 1964 році страйкувало 43,6 тисячі робітників, у 1965—93,3 тисячі, а у 1966 році — понад 100 тисяч. І це при кількості населення у 2,6 мільйона чоловік[138]. На 900 тисяч працюючих—100 тисяч безробітних та ще при умові, що 20 процентів робочої сили перебуває в армії.
Винятково важким є становище переселенців, що, як свідчать їх численні листи, на лихо своє потрапили до Ізраїлю. Наведемо уривок одного листа емігранта з міста Києва Якова Мойсейовича Фрідмана, який виїхав до Ізраїлю в 1954 році. Уважно придивившись до життя своїх одноплемінників, Фрідман так синтезував спостереження:
«Тепер, коли я добре ознайомився з умовами життя простих євреїв у капіталістичному Ізраїлі, я страшенно розчарований і прибитий горем, бо зрозумів, що все моє життя було помилкою. Я зрозумів, що боровся за шкідливу для трудящих євреїв справу. Коли б мені не соромно було, я порушив би клопотання про повернення до Радянського Союзу, незважаючи на мій дуже похилий вік»[139].
Населення Ізраїлю, як і всякої капіталістичної країни, поділяється на багатих і бідних, експлуататорів і експлуатованих. Крім того, серед іммігрантів існує ворожнеча між «ватікім» (старими колоністами) і «оліхім хадошім» (новими переселенцями), між «франкі» (нащадками іспанських євреїв) і «ашкеназі» (вихідцями з Центральної Європи). В Ізраїлі євреї поділяються на «істинних» євреїв і «другосортних», на «чистих» і «нечистих». 60 процентів населення становлять східні євреї — іммігранти з Північної Африки, Азії і Близького Сходу. На них дивляться тут, як на нижчу, нікчемну расу. їх культурний рівень і соціальний склад інші, ніж у переселенців з Європи. Розрив між цими двома групами, що з кожним днем збільшується, якраз і є тим, що прем’єр-міністр Ешкол називає «головною турботою нашого покоління». Американський буржуазний журнал «Ньюс-уік», повідомляючи про дискримінацію, яка існує в Ізраїлі, пише, що в країні є 162 тисячі неписьменних, з яких 137 тисяч — вихідці з країн Сходу. їх діти становлять 60 процентів учнів початкової школи і лише 25 процентів учнів середньої школи та 10 процентів університетської молоді.
Але проста статистика ще не відбиває всієї глибини цієї прірви. Вона стає зрозумілішою після знайомства з поглядами європейських євреїв-переселенців, які з презирством ставляться до євреїв-азіатів. «Нічого й думати, щоб «френк» (зневажлива назва євреїв зі Сходу. — Т. К.) працював так само, як європейський єврей», — сказав кореспонденту «Ньюс-уік» один крамар, що приїхав до Ізраїлю з Польщі. «Він гарний хлопець, це вірно, — каже ізраїльська мати про свого майбутнього зятя. — Але ж він «шварце» (чорний), приїхав з Лівії і нічим не кращий за араба».
Захопивши частину території арабських країн, ізраїльські окупанти, посилаючись на Тору, жорстоко поводяться там з беззахисним арабським населенням, називають арабів «другосортними» людьми, організують бізнес на «святих місцях». Завдяки тому, що більша частина відомих святинь християнства та іудейства знаходиться зараз в руках Ізраїлю, він прискорено організує туристську промисловість, щоб заробити на ній іноземну валюту. А це поглиблює і без того гострі протиріччя релігійно-націоналістичного характеру в країні.
Отже, крім соціальної, в Ізраїлі виникають і національні, расові та релігійні проблеми, які розв’язати за нинішнього антинародного ладу неможливо. Ізраїльська газета «Давар» визнає провал планів широкої імміграції до Ізраїлю. Так, з семи мільйонів євреїв, які живуть у США, Західній Європі і Африці, до Ізраїлю за 40 років прибуло лише 25 тисяч чоловік[140]. Це свідчить, що широкі кола трудящих євреїв, навіть капіталістичних країн, відкидають реакційну ідею «виходу з діаспори». Що ж до єврейського населення в соціалістичних країнах, то воно рішуче засуджує сіоністську пропаганду про виїзд до Ізраїлю. І це зрозуміло, бо чесні євреї вважають своєю батьківщиною ту країну, де вони народились.
Комуністична партія Радянського Союзу багато зробила для того, щоб релігійні забобони разом з усім віджилим відійшли в минуле. Безперечно, процес відмирання іудаїзму, як і всякої іншої релігії, є процес неминучий і необоротний, який неспроможні зупинити ніякі сили. Проте відмирання релігії зовсім не означає, що вона, в тому числі й іудейська, в нашій країні вже перестала існувати. Такі міркування були б глибоко помилкові, ідеологічно шкідливі. В світі точиться гостра боротьба сил прогресу, комунізму, з одного боку, і сил реакції, антикомунізму — з другого.
Боротьба проти іудаїзму ускладнюється тим, що сіоністи прагнуть ототожнювати його з єврейською національністю. Саме з цих позицій вони й виступають проти марксистської ідеології, безпідставно оголошують критику іудаїзму проявом антисемітизму.
Але змішування понять нації і релігії науково неспроможне, ідеологічно шкідливе. Антисемітизм — це буржуазна політична течія, це антинаукова, шкідлива ідеологія, тоді як атеїзм — науковий, марксистсько-ленінський комуністичний світогляд, ідеологія робітничого класу, якою керується в нашій країні переважна більшість трудящих, в тому числі і більшість єврейського населення.
Марксисти-атеїсти ніколи не критикували «єврейську» релігію, бо такої не існує, а є іудейська релігія. Вони піддавали, піддають і піддаватимуть критиці іудейську, християнську, магометанську та інші релігії, проти яких науковий атеїзм вів, веде і вестиме боротьбу як проти антинаукової ідеології.
Критика іудаїзму, як і інших релігій, переслідує основну мету — звільнити свідомість віруючої людини від релігійного світорозуміння. Цього можна досягти лише пропагандою наукових знань з позицій діалектичного матеріалізму.
Звичайно, науково-атеїстична пропаганда не може не турбувати служителів релігії. Іудейські богослови, наприклад, рахуючись з духом часу, намагаються протиставити атеїстичній пропаганді пропаганду історії іудаїзму, ототожнюючи її з історією єврейського народу. Вони посилено рекламують ідеологію і мораль іудаїзму, його свята й обряди, оголошуючи їх єврейськими національними святами, народними обрядами. При цьому сіоніствуючі елементи поширюють таку шкідливу формулу: «кожний єврей — іудей, кожний іудей — ізраїльтянин». З
