Квіти в легендах і переказах - М. Ф. Золотницький
У XII ж столітті лілію своєю емблемою вибирає також і Людовик XII, коли, вирушаючи у другий хрестовий похід, згідно із звичаєм того часу, як начальник окремого загону, повинен був вибрати для свого прапора символ.
Він вибирає саме цю квітку, по-перше, саме тому, що назва її Loys (Лої) трохи схожа на його ім'я — Louis (Луї), а по-друге — на спомин про те, що король Хлодвіг з її допомогою подолав ворогів християнства; він бо також вирушає на боротьбу з невірними. Крім того, ці лілії повинні були нагадувати його воїнам і про геройський подвиг короля, котрий вигнав з їхньої батьківщини римлян і став засновником французької монархії.
Таким чином, тут уперше з'являється той білий прапор з трьома золотими ліліями, котрий стає ознакою королівської влади й відданості папському престолу.
Лілію зустрічаємо також і в гербі Людовика IX Святого, проте разом із маргариткою, котру він приєднав на згадку про кохану дружину — Маргариту. Три лілії красувались також і на його знаменах під час здійснення ним хрестових походів і вони означали: співчуття, правосуддя й милосердя — три доброчесності, котрими вирізнялось усе царствування цього найдобрішого з королів.
Форму лілії надавали також, як ми вже згадували, й вершині скіпетра, сама Франція називалася царством лілій, а французький король — королем лілій.
Про лілії казали: «les lys ne filent pas» (лілії не прядуть), розуміючи під цим, що на французькому престолі не може сидіти жінка, а вислів: «etre assis sur des lys» означав займати високу посаду, оскільки квітами лілії прикрашали не тільки всі стіни судових залів, а й спинки стільців.
Наслідник Людовика XI Філіп III Сміливий був першим із французьких королів, печатка якого складалася просто з трьох лілій, а за Карла YII, котрий жив з 1422 до 1461 року, тобто через 200 років після Філіпа III Сміливого, ця печатка стає вже державним гербом... Цей же король, бажаючи вшанувати пам'ять Жанни д'Арк,— найвище й найблагородніше, що міг зробити для її рідних — надає їм дворянське звання разом із прізвищем du Lys (Лілійових) і гербом, що являє собою меч з ліліями по обидва його боки та вінком із лілій угорі на синьому полі.
За Людовика XII лілія стає головною окрасою усіх садів Франції й називається квіткою Людовика, оскільки, як стверджували сучасники, ніщо краще, ніж ця чиста бездоганна квітка, не могло передати душевну чистоту батька народу.
Важливе значення мала лілія і в створенні орденських знаків.
Повернувшись на престол після стоденного царювання Наполеона І, Людовик XYIII, наприклад, заснував орден білої лілії «Orde du Lys», що складався із срібної лілії на білій шовковій стрічці. Цей орден роздали у такій кількості, що він немовби став емблемою партії Бурбонів на противагу прихильникам Наполеона, символом яких, як уже зазначалось, була фіалка.
Завважимо, до речі, що під час республіки 1793 року республіканське правління всіляко намагалося принизити цю емблему королівської влади й навіть наказало таврувати зображенням лілії каторжан.
А на військових знаменах знак лілії замінили орлом із розпростертими крилами, а в 1830—1848 роках — галльським півнем.
У цю епоху знаменитий Тюльєрійський сад у Парижі був завжди переповнений чудесними білими ліліями, та раптом вони щезли. Кажуть, це сталося згідно з наказом короля Луї Філіпа, котрий звелів їх знищити. Наскільки це вірогідно, невідомо, але з 1830 року лілії в цьому саду більше не цвіли.
Інший орденський знак із зображенням лілії запровадив ще в 1048 році король наваррський Дон-Гарсіа IY. Згодом папа римський Павло III у 1546 році також засновує орден лілії, яким, переважно, нагороджував прихильників церкви й папського престолу, а папа Павло IY ставить його вище всіх інших нагород. Зображення лілії бачимо також у вищому італійському ордені Аннунціати, заснованому в 1362 році герцогом савойським Амедеєм YI.
Крім того, лілію взагалі вважали дуже почесним знаком у французьких гербах, зображення її карбували на монетах. Людовик XIY випустив у обіг в 1655 році монети, що мали назву золотих і срібних лілій (lys d'or et d'argent). Золота лілія коштувала 7 ліврів (фунтів срібла) й містила 23 карати золота. На одному боці монети був зображений король, увінчаний цими квітами й короною з хрестом, а на другому — герб Франції з ліліями, його підтримували два ангели.
Срібні лілії були трьох номіналів: 20, 10 і 5 су. На лицьовому боці на них зображений король з короною, а на зворотному — зображення хреста з вісьмома переплетеними літерами L, увінчаного коройою й оточеного чотирма ліліями. Ці монети ходили недовго: срібні скасували наступного ж року, а золоті протримались до 1679. Тепер вони, особливо срібні, дуже рідкісні, і їх немає у багатьох навіть великих нумізматичних колекціях.
Лілії були зображені й на інших французьких монетах — флоринах, уперше введені у вжиток у Флоренції, їхня назва походить від італійського слова florino (квітка), і тут часто мали на увазі лілію, що прикрашала герб Флоренції за Людовика IX. З одного боку монети містилося зображення короля або Іоана Хрестителя, а з другого — облямований ліліями хрест з написом: Christus vincit, Chr. regnat, Chr. imperat (Христос перемагає, Христос царює, Христос править).
Квітку взагалі дуже любили у Франції, вона споконвіку вважалася виразом найвищого благовоління й поваги, а тому в аристократичних родинах було заведено, щоб наречений щоранку надсилав своїй обраниці аж до самого шлюбу букет живих квітів, серед яких неодмінно мали бути кілька білих лілій.
З такою ж повагою ставились до лілії й південні сусіди французів — італійці та іспанці. Серед цих народів, і у всіх католицьких землях, її вважають квіткою Пресвятої Діви, внаслідок чого зображення Божої Матері тут постійно прикрашають гірляндами з лілій. У вінках із цих квітів місцеві дівчата ідуть до першого Св. Причастя, на відзнаку про те, що нібито у таких вінках на зорі християнства усі дівчата приймали і Св. Хрещення.
Крім того, в Піренеях з давніх-давен існує звичай щороку 24 червня, на Іванів день, приносити до церкви величезну кількість лілій і ставити їх у красивих вазах для освячення. Тут вони стоять протягом усієї обідні, а потім, окроплені свяченою водою, їх складають у букети, розташовують хрест-навхрест і прибивають над дверима кожної оселі, котра з цієї хвилини вже ніби вважається під
