ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло - Філіп Джордж Зімбардо
Арнеттові не подобається той факт, що Том (2093) «надто старанний» у «суворому дотриманні всіх наказів і правил»[42]. (Справді, номер 2093 згодом отримає від інших ув’язнених прізвисько «Сержант» саме через свою армійську манеру покірно виконувати накази. Він привніс деякі важливі цінності в нашу ситуацію — щось, що може перерости в конфлікт з охоронцями, щось, на що потрібно звернути увагу далі. Згадайте, що поліцейський офіцер також зауважив це у Тома ще під час арешту.)
Натомість ув’язнений 819 вважає всю ситуацію доволі «кумедною»[43]. Перша перекличка видалася йому радше приємною («такий собі жарт»), і він відчув, що дехто з охоронців так само це сприймав. Ув’язнений 1037 зауважив, що з іншими обійшлися в такий самий принизливий спосіб, як і з ним. Однак він відмовився сприймати будь-що серйозно. Його більше цікавило те, наскільки він зголоднів, з’ївши лише легкий сніданок, і сподівався втамувати голод ситним обідом, який так і не подали. В’язень припустив, що обіду не було через чергове примхливе покарання з боку охоронців, попри той факт, що більшість ув’язнених добре поводилися. Насправді ж ми просто забули заїхати по обід, тому що арешти забрали надзвичайно багато часу і у нас було багато справ — включно з відмовою в останній момент одного зі студентів, призначеного на роль охоронця. На щастя, ми взяли заміну з початкового резерву протестованих кандидатів на нічну зміну — охоронця Бардена.
НІЧНА ЗМІНА СТАЄ НА ВАРТУ
Охоронці нічної зміни прибувають заздалегідь о шостій вечора, щоб одягнути свої нові уніформи, приміряти сонцезахисні дзеркальні окуляри й озброїтися свистками, наручниками та кийками. Вони звітують у кімнаті для охоронців, розташованій кількома сходинками нижче від входу до тюремного Двору — поряд з кабінетами начальника та суперінтенданта, на дверях кабінету кожного розмістили окрему вивіску. Там охоронці денної зміни вітають своїх нових приятелів, розповідають їм, що все під контролем і на місці, але додають, що деякі ув’язнені не до кінця влилися в програму. Вони потребують нагляду і потрібно натиснути на них, аби поставити на місце. «Ми прекрасно з цим впораємося, ви побачите ідеально пряму шеренгу, коли повернетеся завтра», — похваляється один із новоприбулих охоронців.
Першу їжу нарешті приносять о сьомій годині вечора. Вона проста і подається на столі у Дворі, наче в звичайному кафе[44]. За столом вміщується лише шість осіб, а коли вони закінчують, решта троє сідають їсти те, що залишилося. Ув’язнений 8612 одразу ж намагається підбурити інших на сидячий страйк проти «неприйнятних» тюремних умов, але всі вони надто голодні і втомлені, щоб робити це зараз. 8612-й — тямущий хлопець на ім’я Даґ Карлсон, який опирався копам під час арешту.
Ув’язнені повертаються до своїх камер. Їм наказують зберігати тишу, але 819-й і 8612-й не підпорюються, голосно розмовляють, сміються і їм це сходить з рук — поки що. В’язень 5704, найвищий серед усіх, до цього моменту поводився тихо, але нікотинова залежність дойняла його, і він вимагає, щоб йому повернули цигарки. Натомість йому говорять, що він заслужить право покурити, якщо буде хорошим в’язнем. 5704-й оскаржує цей принцип, зазначаючи, що це порушення правил, але безрезультатно. За правилами експерименту будь-який учасник може в будь-який момент піти, але схоже, що роздратовані ув’язнені забули про це. Вони могли б скористатися погрозою покинути експеримент як тактикою для поліпшення своїх умов або зменшення безглуздих знущань, які їм доводиться терпіти, але вони цього не зробили, дедалі глибше повільно занурюючись у свої ролі.
Фінальним офіційним завданням дня для начальника Джаффе є повідомити в’язнів про вечори відвідин, що відбудуться невдовзі. Будь-який ув’язнений, який має друзів або родичів в околицях, може написати їм і попросити навідатися. Джаффе описує порядок написання листів і дає кожному, хто потребує ручку, поштовий папір Стенфордської окружної в’язниці й конверт із маркою. В’язні мають закінчити свої листи й повернути матеріали, перш ніж сплине «відведений на написання час». Джаффе дає зрозуміти охоронцям, що у них повна свобода дій вирішувати, чи забороняти комусь писати листа (оскільки він не дотримувався правил, не знав свого номера чи з будь-якої іншої причини, яка може з’явитися в охоронця). Як тільки листи написано й передано охоронцям, ув’язненим наказують вийти з камер для першої переклички на нічній зміні. Звісно, персонал перечитує кожен лист заради безпеки, а також робить копії для матеріалів справи, перш ніж надіслати їх. Питання вечорів відвідин і листування згодом стане інструментом, який охоронці використовуватимуть інстинктивно й ефективно, аби посилити контроль над ув’язненими.
НОВЕ ЗНАЧЕННЯ ПЕРЕКЛИЧОК
Формально переклички мали виконувати дві функції: допомогти ув’язненим зжитися з їхніми ідентифікаційними номерами й усталити порядок, коли всіх ув’язнених перераховують на початку кожної зі змін. У багатьох в’язницях переклички також допомагають підтримувати дисципліну серед в’язнів. Хоч перша перекличка почалася досить безневинно, наші нічні переклички й ранкові повтори зрештою перетворяться на болісний досвід.
«Ну що, хлопці, зараз у нас невелика перекличка! Буде дуже весело», — говорить охоронець Гельманн, широко посміхаючись. Джефф Лендрі швидко додає: «Що краще ви це зробите, то швидше все закінчиться». Коли стомлені в’язні вишиковуються в шеренгу у Дворі, вони мовчазні й похмурі, навіть не озираються один на одного. Це був довгий день, і хтозна, що ще їм приготували перш, ніж дати змогу зануритися у нормальний
