Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України - Колектив авторів

Порядок звернення вироку та інших рішень суду до виконання визначе­ний у статтях 402—404 КПК: не пізніш як через три доби з дня набрання ним законної сили або повернення справи з апеляційної чи касаційної інстанції. Саме у ці терміни мають бути направлені судом до кримінально-виконавчої інспекції відповідні матеріали про звільнення засудженого від покарання з ви­пробуванням (ст. 4082 КПК).

1. У разі ухилення засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням, від виконання обов’язків, які покладені на нього судом, або порушення громадського порядку, за яке його було притягнуто до адміні­стративної відповідальності, кримінально-виконавча інспекція застосовує до нього застереження у виді письмового попередження про скасування звіль­нення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбу­вання призначеного покарання.

2. Якщо засуджений не виконує покладені на нього обов’язки або систе­матично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стяг­нення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, криміналь­но-виконавча інспекція вносить до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання.

3. Невиконанням обов’язків вважається таке, коли засуджений не вико­нав хоч один з обов’язків, які було покладено на нього судом.

4. Систематичним вчиненням правопорушень вважається вчинення засу­дженим трьох і більше правопорушень, за які його було притягнуто до адмі­ністративної відповідальності.

5. Поважними причинами неявки засудженого до кримінально-виконавчої інспекції в призначений строк визнаються: несвоєчасне одержання виклику, хвороба та інші обставини, що фактично позбавляють його можливості своє­часно прибути за викликом і які документально підтверджені.

6. Особа, звільнена від відбування покарання з випробуванням, розшук якої оголошено у зв’язку з ухиленням від відбування покарання, затримується і конвоюється органом внутрішніх справ у порядку, передбаченому криміналь­но-процесуальним законодавством.

1. Про зміст терміна «ухилення» див. коментар до статей 40, 46 КВК України.

2. Про порушення громадського порядку йдеться в коментарі до ст. 162 КВК.

3. Адміністративна відповідальність — це один із видів юридичної відпові­дальності громадян і службових осіб за вчинені ними адміністративні право­порушення. Зміст її полягає в тому, що на винних осіб, які порушили правила поведінки, накладаються адміністративні стягнення, що створюють для цих осіб несприятливі наслідки особистого, майнового та іншого характеру. Порядок на­кладання адміністративних стягнень визначений у КУпАП (статті 33—40).

4. Обов’язки, які покладає суд на особу, звільнену від відбування покаран­ня з випробуванням, визначені у ст. 76 КК України.

При цьому, як зазначено в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду Украї­ни від 24 жовтня 2003 р. № 7 «Про практику призначення судами криміналь­ного покарання», перелік цих обов’язків є вичерпним і розширеному тлумачен­ню не підлягає. Поклавши на засудженого обов’язок, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 76 КК України, суд повинен зазначити, як часто той має з’являтися для реєстра­ції в органи кримінально-виконавчої системи.

5. Застереження — це те, що застерігає від чого-небудь; зауваження, що роз’яснює або уточнює думку.

До засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням, який ухиляється від виконання обов’язків, покладених на нього судом, кримі­нально-виконавча інспекція застосовує застереження у виді письмового попе­редження про скасування такого звільнення і направлення для відбування при­значеного покарання.

Форма і зміст такого попередження визначені в нормативно-правових актах ДКВС і МВС України, що стосуються питань виконання покарань, не пов’яза­них з позбавленням волі.

6. Про зміст терміна «систематично» див. коментар до ст. 162 КВК України.

У частинах 2, 4 статті, що коментується, систематичним слід вважати вчи­нення трьох і більше правопорушень, за які його було притягнуто до адміні­стративної відповідальності, за умови, що по жодному з них не пройшли пе­редбачені адміністративним законодавством терміни притягнення до адміні­стративної відповідальності. Зокрема, якщо особа, піддана адміністративному стягненню, протягом року з дня закінчення стягнення не вчинила нового адмі­ністративного правопорушення, то ця особа вважається такою, що не була під­дана адміністративному стягненню (ст. 39 КУпАП).

У випадку із засудженими з випробуванням (статті 75 і 79 КК), коли іспи­товий термін встановлюється від одного до трьох років (ч. 3 ст. 75) або на ін­ший визначений у законі строк (ч. 1 ст. 79 КК), це правило діє у повній мірі. Це означає, що систематичним вчиненням правопорушень засудженими рахується не їх кількість, що мала місце протягом іспитового строку, а їх зміст, тобто відповідність вимогам ст. 39 КУпАП.

При цьому до таких правопорушень відносять адміністративні проступки, вчинені як умисно (ст. 10 КУпАП), так і з необережності (ст. 11 КУпАП).

7. Про поняття «громадського порядку» див. коментар до ст. 162 КВК України.

8. Про зміст терміна «виправлення» та його критерії йдеться в коментарі до ст. 6 КВК України.

9. Про зміст поняття «подання» див. коментар до ст. 154 КВК України.

10. Порядок скасування звільнення від відбування покарання з випробу­ванням визначений у кримінально-процесуальному законодавстві України (статті 4082, 4083 КПК).

11. Порядок оголошення в розшук, затримання і конвоювання засуджених, звільнених від відбування покарання з випробуванням, встановлений у КПК України (статті 106, 106 1, 138, 158, 1651 — 1653, 206, 403) та нормативно-пра­вовими актами ДКВС України і МВС України (див. коментар до ст. 41 КВК). При цьому слід мати на увазі, що розшук зазначеної категорії засуджених може оголошуватися лише у зв’язку з ухиленням від відбування покарання, а не за вчинення інших дій. Факт ухилення має бути