Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України - Колектив авторів

Ухилення від заходів громадського контролю може полягати в порушенні трудової дисципліни, усталених правил співжиття на роботі, в побуті, сім’ї, в ігноруванні заходів виховного впливу, у звільненні з цією метою з роботи, на­вчання тощо.

Термін «може» означає, що це право, а не обов’язок трудового колективу або громадської організації.

2. Збори трудового колективу — це форма прямого народовладдя, яка за­безпечує реалізацію конституційно-політичних прав громадян.

Про поняття «трудовий колектив» див. коментар до ст. 160 КВК України та положення ст. 252-1 КЗпПУ.

Рішення зборів трудового колективу приймається більшістю голосів від кількості присутніх осіб за умови, що збори були правомочними. Рішення оформляється протоколом зборів, який підписується головою і секретарем зборів.

3. Громадське попередження — одне з громадських стягнень, що засто­совується за порушення трудової дисципліни. Зокрема, як зазначено в ст. 152 КЗпПУ, власник або уповноважений ним орган має право замість накладення дисциплінарного стягнення передати питання про порушення трудової дис­ципліни на розгляд трудового колективу.

У даному разі, якщо особа, умовно-достроково звільнена від відбування покарання, є членом трудового колективу і шляхом порушення трудової дис­ципліни ухиляється від громадського контролю, то до неї можуть бути засто­совані передбачені статтею, що коментується, заходи впливу.

4. Враховуючи, що, відповідно до чинного законодавства України (ст. 81 КК), на осіб, умовно-достроково звільнених від відбування покарання, не по­кладається будь-яких обов’язків, застосування до них заходів громадського впливу має на меті лише моральну відповідальність за свою поведінку за час невідбутої частини покарання. Як, зокрема, зазначено у п. 13 постанови Плену­му Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 2 «Про умовно-достроко­ве звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м’яким», відсутність у матеріалах даних про можливість працевлашту­вання засудженого не може бути підставою для відмови у задоволенні подання. Суд лише з’ясовує наміри засудженого щодо прилучення до суспільно корис­ної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і праце­влаштування (п. 17 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України).

Тому навряд чи можна погодитися з позицією тих вчених, які вважають, що звільнені від відбування покарання умовно-достроково, беруть на себе певні обов’язки, хоча їх зміст не носить правового характеру.

5. Громадський порядок — зумовлена закономірностями соціального роз­витку система правил та інститутів, що забезпечує упорядкованість суспільних відносин і надає їм певну організаційну форму.

За порушення громадського порядку передбачена адміністративна відпо­відальність (глава 14 КУпАП).

6. Про зміст терміна «порушення» див. коментар до ст. 132 КВК.

7. Поняття тяжкого й особливо тяжкого злочинів розкрите у ст. 12 КК України, умисного злочину — в ст. 24 КК; позбавлення волі — в ст. 63 КК України.

8. Двічі засудженою до позбавлення волі вважається особа, якщо:

а) по жодному випадку засудження не знята або не погашена судимість в установленому законом порядку (статті 89—91 КК);

б) ні по одному з фактів судимості не пройшли строки давності виконання обвинувального вироку (ст. 80 КК);

в) до неї застосовувалися передбачені законом види звільнення від пока­рання та його відбування (статті 75—87 КК) і за час іспитового терміну чи не- відбутої частини покарання вчинила новий умисний злочин, за який вона за­суджена до позбавлення волі на певний строк;

г) позбавлення волі було замінено на більш м’яке покарання (ст. 82 КК) і особа вчинила новий злочин під час відбуття цього покарання, за який вона була засуджена до позбавлення волі на певний строк.

Це так званий рецидив злочинів. При цьому в кожному із зазначених ви­падків до особи застосовувався Закон про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання (ст. 81 КК).

9. Про клопотання див. коментар до ст. 154 КВК України.

10. Органи внутрішніх справ — це система правоохоронних органів, що складають єдину систему МВС України, до якої входять МВС України, голо­вні управління, МВС України в Криму, м. Києві та Київській області, м. Сева­стополі та на транспорті, їх міські, районні та лінійні відділи (управління), підрозділи, установи, відомчі навчальні заклади і науково-дослідні установи.

11. Про зміст і порядок встановлення адміністративного нагляду див. ко­ментар до статей 158—159 КВК України.

Відповідно до Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі», органи внутрішніх справ вправі пору­шувати клопотання перед судом про встановлення адміністративного нагляду тільки щодо засуджених до позбавлення волі за тяжкі або особливо тяжкі зло­чини або засуджених два і більше разів до позбавлення волі за умисні злочи­ни, якщо вони після відбування покарання або умовно-дострокового звільнен­ня від відбування покарання, незважаючи на попередження органів внутріш­ніх справ, систематично вчиняють правопорушення (п. 3 ст. 3 Закону).

12. Зі змісту ч. 2 статті, що коментується, випливає: трудовий колектив або громадська організація можуть порушити клопотання перед органом вну­трішніх справ про порушення процедури щодо встановлення за особами, умо­вно-достроково звільненими від відбування покарання, адміністративного на­гляду. Зазначене клопотання долучається до матеріалів справи, яка направля­ється в суд для вирішення питання про встановлення до вказаної категорії осіб адміністративного нагляду. Встановлення адміністративного нагляду є виключ­ною компетенцією суду.

13. У статті, що коментується, йдеться про систематичне вчинення право­порушень, тобто мається на увазі вчинення трьох і більше правопорушень із застосуванням до особи, умовно-достроково звільненої від відбування пока­рання, за кожне правопорушення заходів адміністративного стягнення. При цьому по кожному із проступків не повинні пройти строки притягнення до адмі­ністративної відповідальності (ст. 38 КУпАП).