Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода
114 Пор. з народним прислів'ям: "З цим і останній розум загубиш" [Українські народні прислів'я та приказки: Дожовтневий період / Упорядники: В. Бобкова, Й. Багмут, А. Багмут. - Київ, 1963. - С. 400].
115 Євангелія від св. Івана 5: 7.
116 Гасло "Пізнай себе" Сковорода ототожнює з біблійним Б/ік>дй севе (Перша книга Мойсеєва: Буття 31: 24), йспытЗй севе (Книга Ісуса, сина Сирахового 18: 20) тощо.
117 Парафраза Євангелії від св. Луки 4: 23. Пор.: врлчХ, щч^лша. саліъ. Цей вислів став народною приказкою. Пор.: "Врачу, ізціли ся сам!" [Франко, № 4138].
118 Див. прим. 16 до діалогу «Разговор, называемый Алфавит, или Букварь мира».
119 Ідеться про "сьоме чудо світу" - велетенський маяк на острофі Фарос біля Олександрії, що його збудував кнідський архітектор Сострат [див.: Замароеський В. Сім чудес світу: художні нариси. - Київ, 1979. - С. 257-282].
120 Книга Ісуса, сина Сирахового 6: 14.
121 Пор.: "В чужім оці порошинку бачиш, а в своїм і поліна не помічаєш" [Українські народні прислів'я та приказки: Дожовтневий період / Упорядники: В. Бобкова, Й. Багмут, А. Багмут. - Київ, 1963. - С. 522]; "В чужом глазу порошина велик сучец; в своем и бревна не видать" [Пословицы русского народа. Сборник В. Даля. - Москва, 1957. -С. 465].
122 Парафраза Другої книги Мойсеєвої: Вихід 15: 10. Пор.: погрА^біш йкш олово въ воді
В^/інѣй.
123 Див. прим. 459 до діалогу «Сѵмфоніа, нареченная Книга Асхань».
124 Книга Псалмів 140 (141): 10.
■ І * , ^ , .j f
125 Парафраза Євангелії від св. Луки 8: 38-39. Пор.: ШпХсти же єго іисъ, Г/іа: возврлтисА
ВЪ дб/ИЪ твбй Й ПОВ^ДЛЙ, ЄЛША ти сотвори ВГЪ.
126 Сковорода має на думці слова: Евкть же йдХцш/ИЪ намъ нл /ИО/ійтвХ, отроковице
H^KdA Й/ИХцкІА ДХ^Ъ ПЫТ/ІИВЪ Ср^ТЄ НЛСЪ, ЙЖЄ СТАЖЛНЇЄ /ИНОГО ДЛАШЄ ГОСПОДЄ/ИТі
свой/иъ во/і^вХк>фи (Дії св. апостолів 16:16).
127 Сковорода має на думці слова: кХпнш же й прЗ^дны о^чЗтса шв^одйти дб/иы, не точїю же прЗздны, но й В/іадЙвьі й шп/ііі^Йвы, Г/Мгб/ік>цшА, йже не подовЗетъ (Перше послання св. ап. Павла до Тимофія 5: 13).
128 Очевидно, Сковорода має на думці слова: просвітите севѣ світъ відінЇА (Книга пророка Осії 10: 12).
129 Сковорода має на думці слова: И/ій кал женл нліІцін дєсатв дрл^/иъ, ащ погХвйтъ ДрЛ^/ИХ ЄДЙнХ, не ВЖИГЛеТЪ /ІИ СВ^тЙ/ІНИКЛ, Й П0/Иететъ ^pd/ИИнХ, Й Йфетъ при/і^жнш, дбндеже шврАфетъ (Євангелія від св. Луки 15: 8).
130 Книга пророка Аввакума 2:1.
131 Пор. з народною приказкою: "Пізнай себе, буде з тебе" [Франко, № 20310], - що її Яків Головацький узяв перегодом за свій девіз [див.: ДашкевичН.П. Отзыв о сочинении г. Петрова «Очерки истории украинской литературы XIX столетия» // Отчет о двадцать девятом присуждении наград графа Уварова. Приложение к LIX-му тому Записок Императорской академии наук. - № 1. - Санкт-Петербург, 1888. - С. 130 (прим.); про це: УшкалоеЛ. Сковорода та Україна // УшкаловЛ. Есеї про українське бароко. - Київ, 2006. -С. 133-161]. Є й російські приказки: "Знай себя, и того будет с тебя"; "Знай себя, и будет с тебя" [Пословицы русского народа. Сборник В. Даля. - Москва, 1957. - С. 620].
132 Книга пророка Єремії 4: 25.
133 Мабуть, це парафраза Книги Псалмів 36 (37): 25. Пор.: й не вйдѣ^ъ првникл.
134 Сковорода має на думці слова: всакъ че/іов^къ /ібжь (Книга Псалмів 115 (116): 2).
135 Див. прим. 161 до діалогу «Наркісс».
136 Діоген Синопський (гр. Aioyevrji; Еіѵсопеѵс;) (412-323 pp. до н. е.) - славетний
давньогрецький філософ-кінік, добре знаний у старій Україні. Недаром історії чи згадки про Діогена є в таких різножанрових книжках, як «Юстифікація невинності» Мелетія Смотрицького [див.: Smotryc'kyjМ. Iustificacia niewinnosci. - S. 1., 1923. -К. 4 (ѵ.)], «Вѣршѣ на жалосный погреб... Петра Конашевича Сагайдачного» Касіяна Саковича [див.: Сакович К. Вѣршѣ на жалосный погреб зацного рыцера Петра Конашевича Сагайдачного // Тітов Хв. Матеріяли для історії книжної справи на Вкраїні в ХѴІ-ХѴІІІ в.в.: Всезбірка передмов до українських стародруків. - Київ, 1924. - С. 43], «Євхаристеріон» Софронія Почаського [див.: Почаський С. Eux«QLcn;f|Qiov, албо
Вдячность ясне превелебнѣйшому в Христѣ єго милости господину отцу кир Петру Могилѣ// Тітов Хв. Матеріяли для історії книжної справи на Вкраїні в ХѴІ-ХѴІІІ в.в.: Всезбірка передмов до українських стародруків. - Київ, 1924. - С. 296], «Огородок Марій Богородицы» та «Вѣнец Христов» Антонія Радивиловського [див.: РадивиловськийА. Огородок Марій Богородицы. - Київ, 1676. - С. 469; Радивиловський А. Вѣнец Христов. -Київ, 1688. - Арк. 151-151 (зв.), 255, 367, 370, 480], «Вечеря душевная» Симеона Полоцького [див.: Полоцький С. Вечеря душевная. - Москва, 1681. - Арк. 113 (друга пагін.)], «Алфавит» і «Театрон» Івана Максимовича [див.: Максимовичі. Алфавит собранный, риѳмами сложенный. - Чернігів, 1705. - Арк. 112-113 (зв.); Максимовичі. Ѳёатроѵ, или Позор нравоучителный царем, князем, владыком. - Чернігів, 1708. -Арк. 311, 345, 404 (зв.)], «Сѣмя слова Божія» [див.: Сѣмя слова Божія. - Почаїв, 1772. -С. 437] тощо.
137 Сковорода поєднує тут два сюжети, що їх розповідав про Діогена доксограф Діоген Лаерцій: історію про те, як Діоген серед білого дня ходив з ліхтарем, кажучи: "Шукаю людину" (VI, 41), - та оповідку про те, як Діоген, снідаючи якось на майдані, відповів людям, котрі обізвали його собакою: "Це ви собаки, тому що з'юрмилися біля мого сніданку" (VI, 61) [див.: Диоген Лазртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитих философов. - Москва, 1979. - С. 246-247, 263]. Вислів "Шукаю людину" ("Hominem quaero") приписують також
