ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло - Філіп Джордж Зімбардо
Крейґ додав: «Інакше кажучи, ми робимо так, що хороші люди потрапляють у погані обставини, і побачимо, що або хто візьме гору — вони чи ситуація».
«Дякую, Крейґу, оце мені подобається, — розчулено сказав телеоператор Білл, — мій режисер захоче використати це у сьогоднішній вечірній програмі. У телеканалу сьогодні вранці не було вільних рук, тому мені доведеться самому і знімати, і вибирати ракурси для перебивки відеоряду. Професоре, час іде. Я готовий, ми можемо розпочинати?»
«Звісно, Білле. Проте, Джо, я так і не відповів на твоє перше запитання щодо експерименту».
«На яке?»
«Чи знають в’язні, що їхній арешт — частина експерименту. Відповідь: ні. Їм просто сказали бути готовими до участі в експерименті сьогодні вранці. Скоріш за все, вони зрозуміють, що арешт — початок дослідження, адже вони знають, що не скоювали злочинів, в яких їх звинуватять. Якщо вони спитають вас, чи це той експеримент, відповідайте розпливчасто, не кажіть ані “так”, ані “ні”. Просто продовжуйте виконувати свій обов’язок так, буцімто це справжній арешт. Ігноруйте всі їхні запитання чи протести».
Крейґ не втримався і додав: «У якомусь сенсі арешт, як і все інше, що їх чекає, має стати поєднанням реальності й ілюзії, ролі і їхньої справжньої особистості».
Трохи пафосно, подумав я, але загалом правильно сказано. Перш ніж увімкнути сирену на своїй білосніжній патрульній машині, Джо вдягає сонцезахисні дзеркальні окуляри на зразок тих, що носили охоронці в фільмі «Холоднокровний Люк». Через ці окуляри не видно очі. Ми з Крейґом усміхнулися, бо знали, що всі наші охоронці також носитимуть такі окуляри. Вони додадуть відчуття анонімності, а це є одним з елементів нашого плану щодо створення атмосфери втрати індивідуальності. Мистецтво, життя й експеримент почали зливатися воєдино.
«ТАМ ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ СТУКАЄ У ДВЕРІ!»[39]
«Мамочко, матусю, там за дверима поліцейський, він хоче арештувати Ґаббі!» — злякано кричала наймолодша дівчинка в сім’ї Уїттлоу.
Місіс Декстер Уїттлоу не добре розчула слова, проте з крику Ніни зрозуміла, що трапилась якась біда і потрібна присутність батька.
«Будь ласка, попроси батька, хай розбереться!» — місіс Уїттлоу зайнята, на душі в неї неспокійно: вона щойно повернулася з церкви, і у неї погане передчуття щодо планованих там нововведень. Останнім часом вона думала і про Ґаббі, готуючись бачити свого білявого синьоокого красунчика лише двічі на рік. Вона молилася за нього, але в його від’їзді до коледжу є і позитивний момент: ця розлука явно охолодить занадто очевидну пристрасть Ґаббі до його шкільної подружки. Для чоловіка хороша кар'єра повинна бути важливіше поспішного одруження. Вона часто йому це повторює.
Єдиний недолік, який вона бачить в своїй чудовій дитині, полягає в тому, що він іноді занадто захоплюється, коли зустрічається з друзями. Наприклад, минулого місяця вони жартома розмалювали дах школи, а недавно перевернули і зірвали кілька дорожніх знаків. «Це просто нерозумно і по-дитячому, Ґаббі, це може погано скінчитися!»
«Ма-ам, тата немає вдома, він поїхав грати в гольф з містером Марсденом, а Ґаббі внизу, і його забирає поліцейський!»
«Ґаббі Уїттлоу, ви звинувачуєтеся за статтею 459 Кримінального кодексу, крадіжка зі зломом. Я відвезу вас в поліцейське управління, щоб зареєструвати ваше затримання. Перш ніж я вас обшукаю і одягну на вас наручники, я повинен повідомити вам про ваші права». Джо пам'ятає, що телекамера записує для нащадків цю класичну сцену арешту. Він тримається як справжній суперкопом, говорить прохолодно і без поспіху, цілком як детектив Джо Фрайді з серіалу «Облава».) Дозвольте мені дещо прояснити: ви маєте право зберігати мовчання і не зобов’язані відповідати на будь-які запитання. Все, що ви скажете, може бути використано проти вас у суді. Ви маєте право на консультацію з адвокатом перед тим, як відповідати на запитання, й адвокат може бути присутнім під час допиту. Якщо у вас немає коштів, щоб найняти адвоката, вам буде наданий громадський захисник, який буде представляти вас на всіх етапах слухань. Ви зрозуміли свої права? Добре. Керуючись цими правами, я забираю вас до Центрального Управління скласти протокол про затримання. А тепер спокійно пройдіть зі мною до патрульної машини».
Місіс Уїттлоу приголомшено спостерігала за тим, як обшукують її сина, одягають на нього наручники і як, пригнувши йому голову, наче звичайному злочинцеві, яких вона щодня бачить у теленовинах, садять у поліцейську машину. Зібравши все своє самовладання, жінка спокійно питає: «Що це все означає, офіцере?».
«Мем, у мене наказ заарештувати Ґаббі Уїттлоу, який звинувачується у...»
«Ясно, офіцере... я ж казала йому не чіпати ті дорожні знаки, не спілкуватися з тими хлопчиськами Дженнінґсами».
«Мам, ти не розумієш, це частина...»
«Офіцере, Ґаббі хороший хлопчик. Ми з його батьком з радістю оплатимо заміну всього, що вони зіпсували. Це ж був лише жарт, нічого серйозного вони не планували».
До цього часу на пристойній відстані вже зібралася невелика група сусідів, яких вабила цікава сцена загрози чиїйсь безпеці. Місіс Уїттлоу доклала особливих зусиль для того, щоб їх не помічати: вона не могла відволікатися від головного завдання — переконати працівника поліції краще ставитися до її сина. «Якби тільки Джордж був тут, він би точно знав, як цьому зарадити, — подумала вона. — Ось що трапляється, коли в неділю гольф ставлять на перше місце замість Бога».
«Гаразд, давайте рухатися, у нас напружений графік; ще є багато арештів, які потрібно зробити цього ранку», — сказав Джо, підводячи «підозрюваного» до патрульної машини.
«Матусю, тато знає про це все, він підписав угоду, все в порядку, не хвилюйся, це лише частина...»
Звуки сирени патрульної машини і її миготливі вогні привернули увагу ще більшої кількості сусідів, які почали втішати бідолашну місіс Уїттлоу, чий син здавався таким хорошим хлопчиком.
Ґаббі вперше ніяковів, бачачи страждання своєї матері, і почувався винним, сидячи сам-один на задньому сидінні поліцейської машини за захисною сіткою й з одягнутими наручниками.
«То ось як почуваються злочинці», — роздумував він, і його рожеві щоки почервоніли від збентеження, коли він помітив, як сусід, містер Палмер, тиче у нього пальцем і вигукує до своєї доньки: «Куди котиться цей світ? Тепер ще й хлопчак Уїттлоу скоїв злочин!»
У відділку процедура арешту проходила
