З культурного життя України - Зенон Кузеля

карб. Українське представництво, як бачимо, зрозуміло добре потребу власної гарної друкарнї. І загал мав розумГння для тієї справи й коли зараз у перших днях революції українські салдати самочинно захопили типогра-фію Почаївської Лаври, то бердичівські земські збори подарували всї друкарські машини з Почаїва Укр. Центральній Радї («Вістник С. В. У.» чч. 170 і 173).

Тїри Іеперальпім Військовім Ссхретар'гят'г органїзусться окремий друкарський віддїл, який отвирає власну друкарню й переплетню («Роб. Газета», ч. 201).

Українїзують ся поволї й губернські земські друкарнї.

У Петроградї основується товариство «Друкар", яке отвирає власну друкарню й переносить її потім до Київа.

Дуже оживлений видавничий рух викликав скоро потребу нових українських книгарень, які ледви в силї заспокоїти великий попит за книжками. Українська книжка здобуває собі на У-країнї право горожанства й заповнює полички книгарень, щоби швидко зникнути між покупцями й читачами. Українські друкарнї, до недавна велика рідкість, виринають тепер усюди, навіть по менших провінціяльних лістах. Більші городи ліають уже й по кілька українських книгарень, не вчисляючи в те чужих підприємств, які тепер дуже радо роблять у себе місце українській книжцї.

Партії. Вибрана комісія поробила всі заходи й ще осінню книгарнку отворено.

По дві українські книгарні було, о скільки довідуємося,3 часописеіі, в Катеринодарі, Катеринославі й Полтаві.

В Катеринодарі'. Українська Книгарня, Катерининська, 34.

Книжний склад «Слово-» Кубанського Союзу дрібного кредиту.

в Катеринбславг: Книгарня Лозинської, Проспект; Книгарня «Словом, вул. Полїцейська, 36.

У Полтаві: Українська Книгарня^ КОЛО європейської ГО-стинницї;

Книгарня Г. Маркевича, Бульвар І. Котляревського.

Поза тим маємо відомости ще про такі українські книгарнї по инших містах Україні: Житомир: Книгарня Совинського;

Інформаційне бюро при Волинській укр. Радї продає також книжки й газети, дім губ. прав. Вол. Укр. Ради.

, Кремінець на Волині:

Українська Книгарня^ вул. Широка, буд. Гер-ништейна («Нова Рада», ч. 131). Кремгнчух'. Українська Книгарня^ Катерининська, 4.

Миколаїв', Книгарня «ІІросвїти->->, Московська, 3. Павлоград на Катеринославщинї:

Книгарня І. Оргшнева. Петроград:

Уграїнська Книгарня, Петр. сторона, Боль-шой Проспект, 1, у Петрофаді* мала бути ще й друга укр. книгарня. Харків:

Українська Книгарня, Петровський пер., 18 (або 48).

Чернигів:

Українська Книгарня, вул. Богоявленська.

Українські книгарні були ще перед революцією у Василькові, Єлисаветг, Ніжині., Охтирці і т. дальше.

Крім тих українських книгарень було ще багато не-українських, які продавали (а навіть видавали) українські книжки, як. наприклад книгарня Ідзїковського і Йогансона в Київі, Дідеріхса у Ростові і т. дальше.

В кінцї треба згадати, що ширенням і продажжю укр. книжок та часописей займалися ще дуже щиро всілякі українські організації й товариства, як земства, народнї ради, «Просвіти», військові й селянські ради, спілки і т. д. «Нова Рада» з 3. вересня 1917. р. доносить, що «Просвіти» й Спілки розповсюдили на Київщині до 1. серпня 195.636 українських книжок. Український центральний галицько-буковинський Комітет допомоги жертвам війни ширив книжки між бранцями ("Роб. Газета», ч. 187).

Для того, щоб краще ширити книжки, деякі орґанїзації й комітети оснували окремі фонди й давали грошеві допомоги. Культурно-просвітна Комісія улаштувала у Київі карнавочний збір на "книжку й газету воякові», що приніс чистого прибутку 6.2?8 карб. 78 коп. Херсонська повітова управа надіслала редакції «Народньої Волі 2768 карб., щоби редакщ'я розсилала часопись в 346 примірниках усїм селянським про-світним товариствам. Бердичівська пов. «Просвіта" призначила 8.000 карбованців на українські книжки для народнїх шкіл (>Нова Рада», 138). Гадяцьке земське зібрання на Полтавщинї асигнувало 70.000 карбованцїв на книжки для школярів.

При таких відносинах не диво, що в роцї 101 7-ім розійшлося між народом кілька міліонів самих українських книжок.

4
Українські „Просвіти" й бібліотеки

Велику ролю в культурному жнттю відродженої України відіграли товариства «Просвіти», які, як пише «Нова Рада» (ч. 136 з 13. вересня), «народилися просто з стихійною, непереможною силою, за кілька місяців укрили Україну густою сіткою культурних огнищ і розпочали велику роботу коло освідомлювання села».

Коли після революції в 1905. році число «Просвіт» ледви переходило одну сотню, то тепер за кілька місяцїв повстало їх аж кілька тисяч і вкраїнські часописі переповнені вістками про їхню ріжнородну й вельми корисну дїяльність.

Нові «Просвіти"- пристосовуються до вимогів хвилі, займаються органїзацією селянства й піддержанням національного життя і не обмежуються тільки до закладання читалень і видавання книжок. Попри видавничу діяльність, про яку ми вже згадували перед тим, і читальні, в яких багато уваги звертаеться на часописі (напр. у селї Широкому на Херсонщині читальня передплачувала аж 17 часописів), «Просвіти» закладають бібліотеки, початкові школи, гімназії, фахові школи (на приклад ткацькі курси), діточі захисти, стипендії для шкільної молодіжі (напр. у Дїївцї), всїлякі спілки (напр. у Таганчі на Київщині гуртову кравецьку майстерню) і т. дальше. «Просвіти» уладжують сходини, виклади, читання, курси, концерти, вистави, організують хори й театри. «Просвіти» загалом беруть участь у громадському жітті й займаються політично-організаційною роботою, В олександрівському ПОВІТІ на Херсонщині* < Просвіта- зробила вплив і на повітове земство так, що воно рішило приєднатися до Укр. Центральної Ради. Просвіти причинялися до скликання національних з'їздів (паприк, з'їзду цілої Чорноморщини в Новоросійську), удержували інформаційні бюра і т. д.

Дуже скоро «Просвіти» для планового й успішнїщого ведення роботи зачали гуртуватися у спілки, переважно повітові, як наприклад на Полтавщині", Харківщині і т, д. Для тої цілї відбувалися окремі просвітянські повітові та губернські з'їзди (як у Полтаві, Катеринославі, Миколаїві й деінде), які підготовили ґрунт під скликання загального всеукраїнського з'їзду «Просвіт, що відбувся у Київі в перщих днях жовтня 1917. року.

Просвітянський зїзд виявив як найкраще велику діяльність «Просвіт» і дав почин до обговорення й уложення пляну діяльности й за-сновання Всеукраїнської Спілки «Просвіт», що скоро виробила одностайні статути для сільських «Просвіт, повітових Спілок «Просвіт» і приготовляла статут Спілки Спілок Просвіт. Ці проекти лали бути в листопаді затверджені цілим бюром, перед котрого скликанням" відбували СЯНОВІ місцеві з'їзди «Просвіт» (наприклад зїзд "Просвіт» гадяцького повіту на Полтавщині', липовецького