З культурного життя України - Зенон Кузеля

В «Робітничій Газетї» (ч. 120) була оповістка, що незабаром вийде: Українсько-російський словник^ улаштований С. Пилипенком пиі М. Микитенком. 5.000 слів (75 коп.). Замовлення приймав Т. М. Микитенко у Ризї (пошт. скр. Л» 887, Виконавча Рада армії).

Про українїзацію церкви. Лубни. (15 коп.).

Рїзниченко В.: Земляки, достопамятні уроженцї землї конотопської. Вип. 1-й: М. Драгомиров. З нагоди 10 роковин з часу його смер-ти. Київ 1916. Стор. 16 (20 коп.).

Різниченко Б.: Національний колїр України (В справі україн. національних емблемів). Київ. Стор. 16. (20 коп.).

Саліховсгхий АлК чему стремятся Украинци и другія народности Россіи? Москва (12 коп.).

Салїковський А.: Русская революція и укра-йнское движеніе. Изд. журнала «Укр. Жизнь» (ЗО коп).

Салїковський А.: Что такое автономія й федерація? Москва (ЗО коп.).

Сиротеико П.: Де повинна вирішатись земельна справа. Полтава.

Стеценко К. Українська пісня в народнїй школї.

Друкувався, але вийшов в'1918. р. його ж Прометей. Чоловічий хор (1 карб. 50 коп.).

Федорченко /.: Летюча зоря. Поема з часів революції 1905–1908 рр. (35 коп.).

Франка І.: Абу Касемові капцї. Одеса.

Хамардюк А. Лл Що треба знати всім, а особливо хлїборобам — агрономам про аграрне (земельне) питання. Миргород.

Хоткевич Г.: Хто ми й чого нам треба Харків 1917.

Шаповал М.: Лїсові ритми. Поезії. Збірник ІІІ-й. (1 карб. 50 коп.).

Окремо приходить ся ще згадати про Видавництво „Відродженне", яке видрукувало під час війни 11 книжечок буцїм-то у КиТві в друкарні* київської пятої Артільної Спілки.

В дїйсности книжечки друкували ся у Львові, а одна (На пристані Винниченка) у ВіднТ, заходом і коштом окремої видавничої спілки.

1. Котляревсьтсий 1.: Наталка Полтавка.

2. Квітка-Основяпепко'. Перекотиполе.

3. Гоголь Мл Сорочинський ярмарок.

6. Марко Вовчок: Три оповідання (Два оіни, Викуп, Чари).

7. Жечуй — Левицький І.: Рибалка Папас Круть.

8. Франка І.: До світла.

10. Винниченко В.: На пристані й инші оповідання.

Заповіджені числа 4–5: Шевченко Т.: Гайдамаки, й 9. Стефаник В.: Синя Книжечка — не появили ся.

З другого десятку, що містить популярно-наукові розвідки про всякі справи українського й світового життя, появили ся тільки числа:

11. Грушевський М.: Про українсьиу мову й українську школу (з портретом і біографією автора).

12. Порт М.: Про автономію України.;

13. Свгдерський Е.: Економічні нариси. Заповіджене число 14: Грушевський М.: Одність чи розпад? — не появило ся.

З третього десятка, де мали увійти твбри М. Кропивницького (По ревизії), їв. Тобілевича, Ст. Руданського (Співомовки), П. Мирного (Лови), Грінченка (Байда), О. Мартовича, М. Коцюбинського (Регбопа ^гаїа) й инші, а також вибрані твори з укр. народньої словесности, поя-вило ся тільки одно^ 21. число:

Грінченхо Бл Байда й инші оповідання. Київ 1914. Стор. 32 (15 коп.).

Як бачимо із цього дуже неповного зіставлення, поплив видавничий рух на Україні справ-^дї широким руслом. Між видавцями стрічаємо аж 38 видавничих товариств, 7 приватних накладень, 11 „Просвіт", 5 кооперативних спілок, 4 пе^іагогічних товариств, 5 військових організацій, два агрономічні товариства, 1 селянську спілку, З офіціяльні органїзації, 6 українських партій (між ними с-р. видавництв 4, с.д. — З, еф. — 2, инших по 1), понад 20 приватних осіб, і то не вчисляючи в це часописей, про які ми вище згадували.

Центром видавничого руху був, подібно як і що до часописей, Київ, де мало осідок аж 20 видавництв і де появило ся більш половини усіх українських видань, приблизно коло 300.

Що до видавництв, тс крім Київа було у Катеринославі 4, у Петроградї З, Одесї 2, Винниці, Катеринодарі, Кобеляках, Могильові Подільському, Черкасах, Чернигові, Харкові і Херсоні по одному.

Усїх книжок за кругло 9 місяців появило ся понад 400, не вчисляючи в те карт, листівок, портретів і т. д. Як згадано, коло 300 книжок появило ся в Київі, а дальше приблизно в Катеринославі 21, Черкасах 18, Винницї 14, Петрограді 12, Одесї 10, Кобеляках 7, Катеринодарі 6, Полтаві 6, Золотоноші 5, Лубнах 5, Ростові 5, Харкові 4, Валках на Харк. З, Москві З, Чер-нигові 2, Білій Церкві 2, а по одній (теж приблизно) в Ахтирцї, Бердичеві, Бірзулї, Валку, Василькові, Гельсінгфорсі, Житомірі, Купянсмсу, Миколаєві, Миргороді', Могилеві, Москві, Павло градї. Прилуках, Проскурові, Ростові, Смілій, Тернополі, Харкові й Херсоні.

Між виданими книжками було спершу чимало передруків давніх видань, одначе пізнїще зачали переважати нові праці.

Як можна було сподївати ся, між виданнями переважають брошури й книжки на актуальні біжучі теми, а далі шкільні підручники. Перших було коло 130, других понад 60.

Друкарняна справа спочиває ще на Україні в чужих руках. Українських друкарень до революції було дуже мало й вони не мали українського характеру, бо між иншим не могли як слїд опертися на українській клїєнтелї.

Рік 1917-ий приніс і на тому полі деякі зміни на краще. Із зростом українських, часопи-сей і видань показала ся скоро й потреба власних українських друкарень із відповідним технічним матеріялом і персоналом, який відповідав би українським потребам. Більші українські часописі й видавництва старають ся прийти скоро до власних друкарень, щоби стати в незалеж-ности від чужих підприємців і зменшити кошти видавництв. Деякі часописі й видавництва (на пр.: «Робітнича Газета») збирають окремі фонди на закупно друкарень, або заходжуються, коло поширення своїх невеликих друкарень (як на приклад видавництво «Час»).

Крім того повстають та організуються нові друкарнї для офіціяльних, військових і товариських потреб.

Українська Центральна Рада зараз орґанизує власну друкарню у Київі й стараєть ся поставити її на висотї подібних державних друкарень. На засіданню Ради голова Грушевський пропонує затвердити асигновку 200.000 карбованців на поширення друкарнї, на купівлю ротаційних машин то що. Ця пропозиція ухвалюеться на внесення фракції укр. соц. — федералістів з тим, щоб асигновку на ту цїль збільшити до пів мілїоиа