Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України - Колектив авторів

інспектора з проведення побачень, або одяг цивільного зразка, який принесли родичі. Засуджені до і після побачень підлягають повному обшуку. Їм надається дозвіл проносити в кім­нати тривалих побачень туалетні речі, тютюнові вироби, попільнички, власні альбоми та літературу й періодичні видання, які вони бажають передати ро­дичам.

Пронесення особами, які прибули на побачення із засудженими, в кімнати короткострокових побачень будь-яких продуктів харчування або речей не до­зволяється. До кімнат тривалих побачень дозволяється проносити продукти харчування (за винятком винно-горілчаних виробів і пива) та цивільний одяг для використання під час побачень, а також предмети і вироби, зберігання яких засудженим не заборонено. Родичам засуджених, які перебувають на трива­лих побаченнях, дозволяється у денний час виходити за межі виправної коло­нії для придбання продуктів харчування, предметів першої потреби, а в разі до­строкового закінчення побачення (з невідкладних обставин) — у будь-який час доби.

Під час побачень не дозволяється передавати засудженим або засуджени­ми будь-яких документів, записів, креслень і т. ін.

У разі порушення встановленого порядку поведінки на побаченні воно не­гайно припиняється, про що молодший інспектор доповідає посадовій особі, яка дозволила побачення, або черговому помічнику начальника установи, які приймають остаточне рішення.

5. Частина 3 ст. 110 КВК України гарантує засудженим до позбавлення волі передбачене ч. 2 ст. 8 цього ж Кодексу право на правову допомогу шляхом по­бачення з адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Побачення здійснюється за письмовою заявою самих засуджених, їхніх близьких родичів або громадських організацій.

Побачення надається адміністрацією виправної колонії при пред’явлен­ні адвокатом ордера, а іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, іншого відповідного документа, а також документів, що посвідчують їх особу.

Такі побачення повинні надаватися наодинці, їх кількість і тривалість не обмежена, але вони повинні відбуватися у неробочий для засудженого час і тільки від підйому і до відбою.

6. Крім побачень засуджені мають також право на телефонні розмови. Про­тягом року їм надається чотири телефонні розмови тривалістю до п’ятнадця­ти хвилин кожна під контролем адміністрації згідно з графіком у неробочий час.

Для проведення телефонних розмов використовується телефон чергової частини установи або встановлюється таксофон. Факт надання розмови засу­дженим реєструється у спеціальному журналі. Телефонні розмови оплачують­ся тільки з особистих коштів засуджених.

Телефонні розмови між особами, що перебувають у місцях позбавлення волі, заборонені.

Під час тримання засуджених у ПКТ, ОК, ДІЗО або карцері телефонні роз­мови теж забороняються. Виняток з цього правила з метою виховного впливу на засуджених може зробити тільки начальник установи.

7. Протягом трьох діб з дня прибуття засудженого до виправної колонії адміністрація установи направляє повідомлення його сім’ї, в якому вказуєть­ся адреса установи і роз’яснюються права засудженого на користування поба­ченнями та ведення телефонних розмов.

Перші побачення чи телефонна розмова можуть бути надані засудженому відразу після прибуття його до установи виконання покарань, незалежно від того, коли він мав їх у місцях попереднього ув’язнення.

Наступні побачення чи телефонна розмова надаються після закінчення пе­ріоду, що дорівнює частині терміну від ділення тривалості року на кількість відповідних побачень або телефонних розмов, на які засуджений має право протягом року. Відхилення від визначеного терміну не може перевищувати п’яти діб.

Тривалі побачення при реєстрації шлюбу надаються позачергово.

Час, протягом якого засудженим не надавалися побачення, телефонні роз­мови у зв’язку з карантином, стихійним лихом або переведенням виправних ко­лоній на режим особливих умов, зараховується у строк, після закінчення яко­го засуджені можуть їх отримати.

Засудженим дозволяється в рахунок чергової посилки або передачі вино­сити після тривалих побачень продукти харчування та предмети першої потре­би в кількості та асортименті, що встановлені для посилок і передач.

8. Засудженим за їхнім проханням дозволяється заміняти тривалі поба­чення короткостроковими, а також тривалі або короткострокові побачення — телефонними розмовами. Зворотній порядок замін законодавством не перед­бачений.

Заміна побачень повинна оформлюватися письмовою заявою засудже­ного.

9. Використання у першому реченні ч. 1 ст. 110 КВК України прийменни­ка «до» дає змогу адміністрації виправної колонії встановлювати тривалість побачення, яке надається засудженому, на свій розсуд, що може призводити і до зловживань з боку адміністрації. Між тим, якщо засудженому гарантується право на зустріч з родичами та іншими особами (ч. 1 ст. 107 КВК), то саме за­суджений, а не адміністрація виправної колонії, повинен вирішувати скільки часу йому спілкуватися з родичами чи іншими особами в межах того часу, який встановлюється нормами цього Кодексу. У зв’язку з цим, прийменник «до» у ч. 1 ст. 110 КВК України повинен бути виключений, тобто повинно бути чіт­ко встановлено, що засудженим надаються короткострокові побачення трива­лістю чотири години, тривалі — три доби.

Вищезазначене стосується і тривалості телефонних розмов засуджених.

Стаття 111. Короткочасні виїзди за межі виправних і виховних колоній

1. Засудженим, які тримаються у виправних колоніях мінімального рівня безпеки, дільницях соціальної реабілітації виправних колоній середнього рі­вня безпеки та виховних колоніях, може бути дозволено короткочасні виїзди за межі колонії на території України на строк не більше семи діб, не включа­ючи часу, необхідного для проїзду в обидва кінці (не більше трьох діб), у зв’яз­ку з такими винятковими особистими обставинами:

смерть або тяжка хвороба близького родича, що загрожує життю хворого;

стихійне лихо, що спричинило значну матеріальну шкоду засудженому або його сім’ї.

2. Заява засудженого про терміновий виїзд у