По секрету твоя - Рошаль Шантьє
— Ну, привіт, кохання моє, — голос звучить єхидно, — домашні посиденьки? — схиляє голову набік, буцаючи ногою пакет у моїх руках. Добре, картонний — не просвічується, і, на щастя, дзвону не чути.
— Привіт Ілля. Та ось, вирішили подивитися кіно, — на підтвердження піднімаю покупки. Утримую його погляд, не намагаючись приховувати огиду.
— Вай, які новини. Кіно. А ви ким, панночка, будете? — робить крок до Аріни, простягаючи руку.
— Буду тією самою, яка чужих дотиків на дух не виносить, тож раджу вам тримати дистанцію. Ще питання? — її реакція лякає та вражає одночасно. Я також хочу бути настільки впевненою, щоб так відповідати!
— Не боїшся, що я розповім твоєму таткові, який зброд ти водиш додому? — каже мені, окидаючи подругу поглядом.
Раніше таких відвертостей собі не дозволяв. Зривався рідко, а зараз і привід не потрібний. Раніше. Раніше. Раніше. Багато чого раніше було не так, як зараз! Зовсім отетерів! Звісно, до чого церемонитися! Адже він впевнений, що все вже вирішено! Авжеж! Якщо зараз він переходить усі межі, що ж після весілля буде? Я ще від звістки про весілля не відійшла, як уже шантаж! Злість на себе змушує сказати те, що я побоялася сказати наодинці. Зараз у мене є страховка у вигляді Аріни: поки вона тут Ілля нічого мені не зробить.- Закрий свого рота! Надто багато ти уявив себе для того, хто на будь-який наказ господаря реагує згідним гавкотом! — вибухаю, бо втомилася від його гніту! Він іде за моїми емоціями, наче завойовник за даниною! І поглинає їх знову і знову, щоб спустошувати навіть найдрібніші резерви! — Не боїшся, що мій батько дізнається про твоє ставлення до мене, і весілля не буде?
І замовкаю, перелякана сказаним, але відважно дивлячись йому в очі рівно доти, доки він не вибухає огидним гоготом.
— Ні, Тайка, не боюся, — морщусь, а він усміхається, боляче чіпляючи моє підборіддя. Ненавиджу це "Тайка" і його самого ненавиджу, — твоєму батькові посрати як ти житимеш, так що гаразд, гуляй поки можеш. Як тільки дружиною моєю станеш ось цього, — вказує на Аріну пальцем, — позбудуся. І гуляй з розумом, Тайка, — переставляє пальці на мою шию, і шипить на вухо, — не забувай, що ноги цілуватимеш тому, хто гавкає.
Аріна робить крок до мене, але я піднімаю долоню, застерігаючи: не варто з ним зв'язуватися. Перетерпіти простіше. Він дивиться мені у вічі кілька секунд, а потім цілує в губи, не поглиблюючи. Просто притискається і я розумію: він мене помітив. Це печатка, мітка. Принизливий доказ для мене, що нічого не зміниться, і я його. Він усувається, відпускає мене і дивиться, насолоджуючись ефектом.
Моя долоня злітає і тремтить від того, що я стримуюсь. Мене захльостує образа і злість, але найвиразніше я відчуваю приниження. Він іде, а я кулею влітаю додому, подруга за мною. Нині я не гостинна господиня. Мені б заспокоїтися.
З шумом захлопую за нами двері і стою спиною до неї притулившись. Якийсь моральний мазохізм прокручувати те, що сталося хвилинами раніше знову і знову, але моє мислення проти волі підкидає картинки. Ціпенію, бо зі страхом згадую свої думки: простіше перетерпіти. Простіше перетерпіти. Як мати.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно