По секрету твоя - Рошаль Шантьє

— Арино, це мої батьки, — зривається раніше, ніж встигаю подумати.

— І що? Чи багато ти добра від них бачила? А може ти з цих, га, великі мучениці наступають?! - скрикує карикатурним голосом.

— Припини! Своїх батьків у приступі злості я в голові можу побуцати, але іншим робити цього, вже вибач, не дозволю, — карбую спокійно, — Вибирати не пропонували, яких бог послав! Але я мала план, зрозуміло? — подруга дивиться на мене, підвівши брову, спершись на підвіконня. — Хотіла влаштуватися на підробіток на останніх курсах, назбирати грошей на перший час, закінчити універ і все! Я і до Києва приїхала, щоб батько дістати не зміг. Не думала, що вони мене заміж видадуть уже цього літа! Чи легко мені думаєш? А в очі Марку я як дивитимуся, а?! З обручкою на пальці? — вигукую, а потім усвідомлюю. Чи то сповідь, чи вино, але щось погано впливає на мене: раніше я завжди вміла спочатку думати, а потім говорити.