Наречені на свята - Лана Кохана

Чи тут просто нема того, з чим варто прощатися?

Злата з Тимошем можуть казати що завгодно, але я дивлюся перед собою й бачу не мотлох — я бачу… скарб. Зі шкарпеток, каміння й обпісяних тестів на вагітність, так — але скарб. Як я можу від нього відмовитися, коли?..

І тут мені в око впала недокусана частина бублика-обручки, що закотилася за ніжку кавового столика. Я зіщулилася: ось і непотріб серед скарбів!

Загиготівши як лиходії в мультиках для найменших, я потерла руки й підібрала залишки бублика. Хотіла епічно розтрощити його: стиснула кулак, але тільки руці боляче зробила.

Тоді я кинула його на паркет і почала топтати ногою. Від цих ритуальних танців Трета остаточно прокинулася й прийшла плигати поруч зі мною. Зрештою ще й вкрала шматочок бублика. Мені довелося ганятись за нею по всій хаті, у пащу лізти…

Якщо казати направду, від знищення того бублика коробка не те щоб полегшала. Однак дивним чином полегшало мені. Тож, викинувши крихти, я взялася розбирати шухлядки. Тоді шафи. Тоді всю хату… І навіть не свою.

Примітки:

[1] Харківський академічний театр музичної комедії.