Наречені на свята - Лана Кохана

***

Поки Ліза налаштовувала температуру води, я примостився на вкладеному керамогранітом виступі для сидіння. Устиг звикнути до освітлення, але однаково трохи наближався, щоб увібрати очима Лізин стан.

Я хотів закарбувати в пам'яті кожен вигин, кожну опуклість, кожну ямочку на стегнах і крапочку від акне на спині. Така збіса гарна. Неймовірно гарна!

— Ти повторюєшся, Горчуку, — хихикнула Ліза.

— Невже я промовив це вголос?

— Промурмотів радше, але… так.

Ліза відкоркувала шампунь і лукаво зіщулилася:

— Ти мені довіряєш?

— Я весь у твоїй владі! — кивнув я й розкинув руки в сторони.

Ліза почала з волосся — ліпший масаж у моєму житті! — а тоді змила шампунь, вичавила трошки гелю на вологу мочалку й зім'яла її. Я підвівся, зробив крок до неї, і Ліза приклала мочалку до мого тіла.

Вода текла з крана тонким струменем, а Ліза рухалася плавно, спокійно. Так, щоб жодна краплинка води чи часточка піни не потрапили на перев'язку чи ділянку коло неї. Час від часу змочуючи мочалку, Ліза намилила мені груди й плечі, руки, спину, здоровий бік.

— Мені, кхм, дуже подобається твій торс, — прошепотіла вона й змінила мочалку.

На цій не було гелю, тож, трохи намочивши її, Ліза прийнялася змивати надлишки піни. Я повертався так, щоб їй було зручніше. Натиск на одне плече — поворот в один бік, на друге — в інший. Ліза буквально вертіла мене як сама того хотіла. І це збуджувало, сильно.

Вона стояла в мене за спиною, коли я запитав, напрошуючись на комплімент:

— То тобі до вподоби тільки торс чи…?

— Ні, — муркнула бісиця, притискаючись до мене ззаду, і стиснула мою сідницю: — Не тільки.

Відтак мені спало на думку, що Ліза вже помила умовно небезпечну зону — лишилося все, що нижче пояса.

Мочалка заковзала по моїх сідницях, далі вниз до колін і по литках, а тоді Ліза натисла на моє стегно. Я обертався так повільно, як тільки міг, бо не чув, щоб вона підіймалася… І так, мій член опинився просто біля її рота.

— Вибач, — прохрипів я.

— Не вибачаю, — усміхнулася Ліза, а тоді ковзнула пальчиком по члену, і він смикнувся.

Те, як розпашілися Лізині щоки, складно було не помітити навіть за такого тьмяного освітлення. Я торкнувся пальцями її лиця, погладив підборіддя.

— Я можу далі сам, — запевнив її.

— Ти міг би, — погодилася Ліза й чмокнула мій зап'ясток.

Вона розтерла в долонях краплю гелю для інтимної гігієни й почала намилювати ним мій лобок. Тоді обхопила стовбур члена й підняла очі на мене.

— Його весь можна мити гелем чи?..

— Під крайньою плоттю тільки водою.

Ліза кивнула. Провела руками вверх по члену, далі вниз, намилила мошонку й знов вернула на стовбур. Вверх, вниз — я зловив кілька зірочок перед очима.

— Трясця… — вилаявся тихо.

Ліза все ще стояла навколішки, регулюючи температуру й напір у ручній лійці для душу. Змивши гель, вона обережно відтягнула пальцями мою крайню плоть і ретельно промила під нею м'яким потоком теплої води.

Її доторки були лагідними, а очі — питливими. Мені довелось уявляти найогидніші, наймерзенніші картинки, аби тільки не кінчити їй просто на обличчя.

Завершивши водні процедури, Ліза глипнула на мене й висунула язика. Вона лизнула вуздечку, і я ніби здаля почув свій власний стогін. Тоді Ліза обійняла губами мій член, обвела язиком крайню плоть, і щойно ковтнула глибше, я не витримав: схопив її за плече однією рукою, а другою відвів член убік.

Сперма плямою лишилась на скляній перегородці. Ліза обернулася, розглядуючи її, а тоді ковзнула по спермі пальцями й видала щось схоже на смішок.

— Що? — просапав я.

Ліза знизала плечима:

— Просто ти хочеш мене.

Вона тільки зараз це зрозуміла? Чи тільки тепер повірила?

— Твоя черга, — попередив я.

— Е-е… — Ліза підвелася. — Може, іншим разом?

— А шо це ми такі сполохані? — вигнув брову я, регулюючи подачу в лійці.

— Ну, ем, у мене швів немає.

— На щастя.

— І я звикла митися сама.

— Аналогічно, люба.

Змивши сперму з перегородки, я обернувся до Лізи. Вона обхопила себе руками, ховаючи животик. Я м'яко всміхнувся.

— Ти щойно зробила мені дуже приємно, Лізо, — сказав, плавно відводячи її руки. Відтак заправив руду прядку за вухо: — Дозволь зробити тобі те ж навзаєм.

— Ти нічого мені не винен, — замотала головою вона.

— Але я хочу, — настояв я, і Ліза прикусила губу.

— Добре. — Ямочка на щоці була зеленим світлом.

Я водив лійкою, огортаючи Лізу теплою водою. Вона заплющила очі й умила обличчя, пройшлася руками по мокрому волоссю, шиї, ключицям. Я передав їй лійку, щоб вона продовжила омиватися й не змерзла, а сам набрав у долоні трохи шампуню. І ще трохи. І ще… У неї довге волосся — як би й цього стало!